День довкілля

                                                             

           Природа землі незвичайна і неповторна. Кожен її куточок гарний по-своєму. Щедра і привітна наша земля, та в останні роки важко їй живеться… До проблеми захисту довкілля долучилась і Рибаківська бібліотека . До Дня довкілля до книгозбірні завітали  учні Рибаківського ліцею. Школярі дізнались про шкоду, яку людина завдає навколишньому середовищу та як зберегти нашу природу. Для закріплення отриманих знань  , бібліотекарем  було проведено екологічну вікторину «Планета в наших руках». Діти отримали відповіді на цікаві запитання: «Який океан найменший у світі?», «Яка пташка може літати вперед хвостом?», «Які тварини сплять із відкритими очима?», «Яка риба має вуса?» тощо. За активну участь у вікторині школярі отримали солодкі призи. Крім того учнів запросили переглянути мультфільм «Пригоди лісових друзів». 

 

                            Що таке булінг?

 

В бібліотеці, для членів клубу «Пульс», було проведено годину-роздум «Що таке булінг?»

Мета: ознайомити користувачів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття власної гідності, почуття емпатії та переживання до людини, яка зазнає насильства, розвинути навички протидії соціальному тискові, вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

 Кожному з нас хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або

сві        самі ставали тими, хто ображає. Насильство та жорстокість, які направлені на одну дитину називається булінгом. Так що таке булінг. Почнемо з відомої притчі.

«Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в долонях і подумав:

«Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках -

живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик

помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось

тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так усе і сталося. Піймавши метелика, лихий чоловік попрямував до

мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи

мертвий?». І мудрець, який і насправді був дуже розумною людиною,

відповів: «Усе в твоїх руках, чоловіче». Що мав на увазі мудрець, коли так відповів

чоловікові?

Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре.

Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у

світі стане більше - добра чи зла, як вона ставитиметься до інших - добре чи

погано. Останніми роками визнано поширення такого

явища, як шкільний булінг.

Булінг перекладається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін

означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і

психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей

Визначають 4 головні ознаки булінгу:

- агресивна і негативна поведінка;

- здійснюється регулярно;

- відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;

- така поведінка є навмисною.

. Як показує практика, форми шкільного булінгу

можуть бути різними

 систематичні кепкування з будь-якого приводу (від

національності до зовнішнього вигляду дитини);

 задирство;

 фізичні і психічні приниження;

 різного виду знущання;

 бойкот та ігнорування;

 псування особистих речей та ін.

Найчастіше жертвами шкільного булінгу стають учні, які мають:

1. Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом,

порушенням опорно-рухового апарату (наприклад ДЦП), тобто ті, що не

можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків.

2. Особливості поведінки: замкнуті, сором`язливі, тривожні,

імпульсивні, невпевнені в собі, нещасливі і ті, які мають занижену

самооцінку.

3. Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння,

клаповухість, криві ноги, особлива форма голови, маса тіла (повні чи худі).

4. Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають ні

одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

5. Відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти).

6. Хвороби.

7. Труднощі в навчанні.

Кожен з нас рівний у своїх правах. Кожен з нас такий самий, але

водночас такий різний. Хтось високий, а хтось ні. Ти вмієш жартувати, а я ні.

Перелік таких порівнянь можна продовжити. Але всі можемо поважати один

одного та дружити, навіть якщо ми дуже різні.

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень

в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і

насмішок. Жертви булінгу переживають важкі емоції - почуття приниження

та сором, страх, розпач і злість. Такі учні іноді просто бояться ходити до

школи.

Допомогти жертві булінгу інколи досить просто. Перше, що ти можеш

зробити, - не підтримувати тих, хто знущається. Твоє ставлення має бути

таким, щоб ініціатори булінгу відчули, що ти не погоджуєшся з тим, що

відбувається. Якщо бачиш, що з когось насміхаються, допоможи йому вийти

з цієї ситуації, покажи свою підтримку, скажи, що він чи вона не заслуговує

на таке ставлення. Люди, яких ображають, часто почуваються самотніми -

допоможи їм відчути, що вони не одні.

 

 

День визволення в’язнів

      Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня за ініціативою ООН. Дата пам’ятного дня обрана на честь повстання в’язнів концтабору проти нацистів, яке відбулося цього дня у 1945 році. В’язні концентраційного табору Бухенвальд, що був розташований в центральній Німеччині, організували й здійснили заколот, поки більша частина гітлерівців втекла з табору, побоюючись приходу американців.

       Широкого розповсюдження концтабори (місця ув’язнення великих мас людей, поміщених туди за політичними, соціальними, расовими, релігійними та іншими ознаками) набули у роки Другої світової війни: були розташовані як у самій Німеччині, так і на окупованих нею територіях. 1933 року в Дахау почав діяти перший концентраційний табір у нацистській Німеччині, після чого фашисти створили величезну мережу цих таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей. Одним з найбільших нацистських концентраційних таборів був Бухенвальд, що почав функціонувати біля німецького міста Веймар 1937 року. До 1945 року він мав 66 філій та зовнішніх робочих команд, і там було знищено понад 56 тисяч людей 18 національностей.

     Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів, гетто та в’язниць, де жорстоко вбивали, ґвалтували, катували людей, а також експлуатували працю ув’язнених. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку. За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли понад 20 мільйонів людей із 30 країн світу. Приблизно 12 мільйонів людей так і не дожили до визволення (серед них близько 2 мільйонів дітей). На Нюрнберзькому процесі 1946 року міжнародний суд визнав, що ув’язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання у примусовому порядку їхньої праці на користь Німеччини, не лише воєнний злочин – це злочин проти людства.

     Подія має за мету вшанування пам’яті загиблих та згадку про сміливі вчинки людей у непрості воєнні часи. Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів у всьому світі відзначається пам’ятними заходами, зустрічами колишніх в’язнів фашизму, поминанням загиблих, поклонінням їх пам’яті, покладанням квітів до могил та місць поховання жертв фашизму. Історія тяжіє до повторів, тому людство не має права забувати її страшні сторінк

     До цієї дати в бібліотеці , для відвідувачів Університету третього віку,  була проведена година пам'яті «Мільйони голосів злетіли димом в небо». Присутні слухали розповідь місцевого історика Паєва М.К. та бібліотекаря про цю історичну дату. Цифри загиблих людей, від рук фашистів, просто їх вразили.

Читачам було запропанованл книги про в’язнів концтаборів:

Бойн  Д. Хлопчик у смугастій піжамі

Зузак М.Крадійка книжок

Морріс  Г Татуювальник Аушвіцу

Забужко О. Музей покинутих секретів

Апітц Б. Голий серед вовків та інші.

 

Великодні дзвони.

     Народознавча година «Великодні дзвони», яка пройшла у бібліотеці — це захід, присвячений традиціям святкування Великодня в Україні. Бібліотекар  розповіла про символіку писанки, обряди. Діти переглянули мультфільми про Великденгь.   Також бібліотекар ознайомила дітей з історією свята, народними звичаями, традиціями приготування великодніх страв.

 Присутні з цікавістю слухали розповідь про історію свята Воскресіння Христового, народні звичаї, традиції українців, символіку кольорів та орнаментів писанок.

                                                        Урок здоров'я

     До Всесвітнього дня здоров'я в бібліотеці було проведено урок здоров'я  «Бути здоровим-це модно!».

      Користувачі мали змогу ознайомитися з літературою, що висвітлює основи здорового способу життя, правильного харчування, фізичної активності та збереження психічного здоров’я. Бібліотекар розповів  дітям що таке здоров'я та дав корисні поради щодо профілактики захворювань, зміцнення імунітету та формування корисних звичок. Проведений урок  став гарною нагодою замислитися над власним здоров’ям, адже дбати про нього потрібно щодня.

 День дитячої книги

     Щороку 2 квітня, у день народження видатного данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена, відзначається Міжнародний день дитячої книги. Свято було започатковане у 1967 році за ініціативи Міжнародної ради з дитячої книги з метою привернення уваги до дитячої літератури, популяризації читання та формування у дітей любові до книги як важливого джерела знань і духовного розвитку Дитяча література як жанр з’явилася не так вже давно. Розважальні та повчальні історії передавалися здебільшого з вуст в уста. Колискові пісні, казки, народні оповідання становили початки дитячої літератури. Та перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18-му столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали.

      У 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова книжечка». Її автором та видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів – Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та яскравими ілюстраціями. Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання.

      В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18-му  столітті починають виходити книги для читання. Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».Сучасна українська дитяча література представлена низкою яскравих імен, серед яких Всеволод Нестайко, Катерина Міхаліцина, Татуся Бо, Сашко Дерманський, Галина Вдовиченко, Сергій Гридін та багато інших. На жаль, сьогодні, ворог продовжує цілеспрямоване знищення української культури, руйнуючи друкарні, обстрілюючи та спалюючи бібліотеки з їх фондами. На окупованих територіях відомі непоодинокі випадки вилучення та знищення українських художніх книг. Все це є частиною стратегії знищення української ідентичності та культурного коду нації.

    Міжнародний день дитячої книги — це не лише про літературу. Це про зв’язок поколінь, про силу слова, яке здатне підтримати, навчити й надихнути навіть у найскладніші часи. Сьогодні українська дитяча книга – це водночас і про дитинство, і про стійкість: вона допомагає маленьким українцям зростати зі світлом у серці, вірою в добро та усвідомленням власної причетності до майбутнього країни.

      До уваги читачів шкільного віку , в бібліотеці створена виставка нової літератури під назвою «Свіжий книжковий улов».

 

Тепло книжкової родини.

 Сьогоднішнє завершення Тижня дитячої книги пройшло

змістовно і цікаво. Дітям було представлено книги, які вони залюбки взяли почитати. Було проведено різноманітні ігри та змагання. Діти  показали свій розум, спритність та увагу. В кінці заходу учасники. пригощалися смаколиками.

 

 

Тиждень дитячого читання

20 березня стартував Тиждень дитячого читання .Гасло цьогорічного Всеукраїнського тижня дитячого читання — "Українська дитяча книга: гартуємо розум, плекаємо серце". Це важливо для збереження традицій родинного читання та залучення дітей до української книги й читання українською мовою. Під час війни, це набуває особливого значення, адже порушуються кордони не лише фізично, а й на інформаційному фронті. Тому ми прагнемо залучати дітей до таких заходів, де вони можуть не лише відволіктися й підтримати своє ментальне здоров’я, а й отримати нові знання та познайомитися з сучасними авторами.

Відкриття дитячого тижня в Рибаківській

бібліотеці відбулося під назвою «Книжкове ПВО»

Під час заходу діти знайомилися з новими виданнями , грали в ігри, вікторини.

На Арт–рандеву «До казки в гості» до бібліотеки завітали першокласники. Для них було проведено конкурси «Угадай героя казки», «Склади казкового героя з пазлів». Діти грали в різноманітні ігри та пригощалися смаколиками , які люб’язно надала місцева підприємиця.

З дітками ЗДО були проведені голосні читання «Балакуча книжечка», Діти залюбки слухали казки та роздивлялися нові книги з казочками.

Для дітей початкової школи була проведена казкова гра «Об'єднай героя казки» та бібліотечний урок «Про все цікаве на планеті , читай в журналі та газеті»

РОКАДА

 26 березня в бібліотеці провівперше засідання благодійний фонд "Рокада".

На початку засідання присутніх ознайомили чим займається фонд. З людьми працювали психологи. Була проведена практична сесія з оцифрування документів.

Працівники фонду провели конкурс "Угадай мелодію", в якому присутні приймали участь з задоволенням.                          

 

День Державного гімну України!

Сьогодні, 10 березня, ми відзначаємо День Державного гімну України!

Наш гімн — символ єдності та сили українського народу. А ось кілька цікавих фактів:

🌟 Слова написав Павло Чубинський у 1862 році як поезію про боротьбу за свободу.

🌟 Музику створив Михайло Вербицький, яка одразу стала улюбленою серед українців.

🌟 Гімн офіційно затвердили у 1992 році після здобуття незалежності.

🌟 Спочатку гімн мав лише перший куплет і приспів, сьогодні часто звучить повна версія.

🌟 У світі український гімн відомий як символ незламності та патріотизму.

 

ШЕВЧЕНКО

Тарас Григорович (1814-1861)

Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування  народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей .Коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, 1825 року помирає і сам батько Тараса. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуном сиріт. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було постійно напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом - у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Утративши надію стати маляром, Т. Шевченко повертається до Кирилівки й пасе громадську череду.1827 року Т. Шевченко наймитує у кирилівського священика Григорія Кошиця. Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В. Енгельгардта. Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно.

Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса. 1831 року сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру. 1840 року побачила світ збірка творів Шевченка "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої ...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". 1841 року вийшов альманах "Ластівка" із п'ятьма творами Шевченка: баладою "Причинна", поезіями "Вітре буйний", "На вічну пам'ять Котляревському", "Тече вода в синє море...", першим розділом поеми "Гайдамаки" - "Галайда", окремим виданням вийшла поема "Гайдамаки" У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск "Живописной України", до якого увійшли шість офортів: "У Києві", "Видубицький монастир у Києві", "Старости", "Судня рада", "Дари Богдановії українському народові", "Казка". 1844 р. поет закінчує поему "Сова", створює поему "Сон", поезії "Дівичії ночі", "У неділю не гуляла...", "Чого мені тяжко, чого мені нудно...", "Заворожи мені, волхве..." та вірш "Гоголю".

На початку жовтня Т. Шевченко приїхав у Миргород. Тут він написав поезії "Не женися на багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох". У Переяславі, де він живе у Козачковського, Шевченко пише поеми "Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик". Завершені твори 1843-1845 років Шевченко об'єднав у альбом "Три літа". У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь збирати перекази і пісні та описувати історичні пам'ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва.

17 квітня 1847 року Т.Г. Шевченка привезли до Петербурга і ув'язнили в казематі "Третього відділу". Тут він створив цикл поезій "В казематі" ("В. Костомарову", "Чи ми ще зійдемося знову?", "Мені однаково...", "Садок вишневий коло хати").

Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні.. 1861 року Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавши його "Букварь южнорусский". Поет дбав про поширення освіти серед народу. На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше

10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. 26 квітня 1861 року домовину із тілом поета поїздом повезли до Москви. На Україну труну везли кіньми до Канева, й тут, на Чернечій (тепер Тарасова) горі, поета поховали. Над ним насипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та інших народів світу.

 До цієї дати, в бібліотеці, для відвідувачів 5 класу було проведено літературну вікторину "В українській сім ї, славній, вільній, новій, ми тебе не забули,Тарасе! Діти виявились добре обізнаними з біографією та творчістю Шевченка.Тож захід пройшов на вищому рівні.

 

 РІДНА МОВА

     Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

До цієї дати в бібліотеці створена тематично-іллюстрована  виставка «Рідна мова калинова»

10 цікавих фактів про українську мову

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). "До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11", — кажуть експерти.

3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

4. У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва "руська мова

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".

8. Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово "вороги" може звучати як "вороженьки".

 

 

                           Село наше щире й привітне

Краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності бібліотеки: знайомство з історією рідного краю, прищеплення інтересу до історії, популяризація краєзнавчих видань та краєзнавчий атрибут в оформленні бібліотеки, формування краєзнавчого фонду та озйомлення з ним широкого загалу.  Все це має привернути увагу до особливостей та цікавинок історії нашої країни, зберегти здобуте для наступних поколінь.

      Цей напрямок роботи активно продовжується бібліотекою і під час війни . От і сьогодні в нашій бібліотеці відбулася зустріч з місцевим істориком-краєзнавцем М. Паєвим. В ході зустрічі присутні дізналися багато цікавого про Рибаківку від минулого до сьогодення.