АТОМОМ РОЗТЕРЗАНА ВЕСНА
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає...
Чорнобиль… Для мільйонів українців та жителів інших країн це слово назавжди
закарбувалося у пам’яті, стало синонімом небезпеки, понівечених доль,
невимовного жалю та довічного болю. Ця трагедія не тільки забрала життя та
здоров’я тих, хто першим кинувся на боротьбу з лихом, вона і сьогодні нагадує
про себе пустими населеними пунктами, землями, які на довгі роки виведені із
господарського користування, тисячами скалічених душ. Увесь світ сколихнувся
того трагічного дня – 26 квітня 1986 року, який назавжди увійшов в історію
людства під назвою «Чорнобильська катастрофа».
Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає
людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго
чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане
завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
26 квітня – День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна
забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі,
може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє
здоров’я та життя.
Цього дня Рибаківською
бібліотекою було проведено інформаційну годину
– застереження «Чорнобиль: живий плач мертвої зони» для категорії користувачів
9 – 11 класів.
Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих при ліквідації Чорнобильської катастрофи. Захід проходив у супроводі мультимедійної презентації «На
розпеченім серці реактора».
