День Європи в Україні.

25 травня в Рибаківській  бібліотеці , для користувачів , було проведено віртуальну екскурсію «Україна – Європа:діалог крізь віки.», до Дня  Європи в Україні.

   Діти мали змогу познайомитися з найбільшими містами Європи. Відвідати цікаві та загадкові місця континенту. Після екскурсії діти жваво обговорювали побачене та ділилися враженнями.

 Скарб від далеких предків.

Для читачів бібліотеки було проведено  мовну вікторину «Скарб від далеких предків»

 Вікторина була присвячена рідній українській мові. Саме

тій мові, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

Мета: повторити і закріпити знання із лексикології, фразеології, морфології, усної

народної творчості, збагачувати словниковий запас учнів; розвивати логічне та

образне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість, кмітливість; виховувати культуру

мовлення, любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до

всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою, повагу до народної

мудрості, згуртованості, відповідальності за спільну справу, пробудити почуття

національної свідомості. Навчати дітей розуміти і збагачувати рідну мову, формувати

розуміння того, що українська мова - наш скарб. Розширювати знання про красу і

багатство української мови. Пробудити почуття національної гідності.

   Багата і барвиста мова українського народу. Мова - то краса нашого

життя, – наше майбутнє. Рідне слово – це невмируще джерело, з якого ми пізнаємо

навколишній світ, свою родину, свій народ.

Користувачам  було надано такі питання:

1. Державна мова України (українська).

2. Найбільша одиниця мови (текст).

3. Частина мови, яка називає ознаку (прикметник).

4. Знак у кінці питального речення (?).

5. Чим починається репліка діалогу на письмі (-).

6. Слова з протилежним значенням (антоніми).

7. Перша буква у власній назві (велика).

8. Знак у слові з-поміж (дефіс).

9. Наука про звуки мови (фонетика).

10.Розписне яйце (писанка).

11.Скільки -н- у слові незрівнянний (чотири).

12.Головні члени речення (підмет, присудок).

13.Документ про середню освіту (атестат).

14.Символ українців, що оберігає (оберіг).

15.Префікс у слові прекрасний (пре-).

16.Частина мови а (сполучник).

17.Список літер встановленого порядку ( алфавіт).

18.Займенник з однієї букви ( Я).

19.Частина тексту з нового рядка (абзац).

20.Остання буква у слові шістдесят (т).

21.Розділ науки про правопис (орфографія).

22.Скільки букв в українському алфавіті? (33)

23.Назвіть останній відмінок української мови. (Клична форма)

24.Який знак в українській мові не є розділовим? (Дефіс, апостроф)

25.Скільки голосних в українській мові? (6)

26.Поставте займенник «себе» в Н.в. (Немає Н.в.)

27.Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових частин?

(Вигук)

28.Скільки звуків у слові «кущ»?(4)

29.Яка буква в українській мові не має відповідного звуку? (Ь)

30.Рід іменника «сирота».(Спільний)

31.Головні члени речення. (Підмет і присудок)

32.Поставте у кличний відмінок слово «юнак» (Юначе!)

33.Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його? (Займенник)

34.Чуже мовлення, передане дослівно. (Пряма мова)

35.Дослівно наведений уривок з якогось тексту. (Цитата)

36.Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків.

(Додаток)

37.Назвіть знак, що позначає роздільну вимову. (Апостроф)

38.Що вивчає розділ про мову «Морфологія»? (Частини мови)

39.Розділ науки, який вивчає звуки. (Фонетика)

40.Поставте дієслово «вигукувати» у наказовий спосіб. (Вигукуй)

41.Поставте іменник «мати» в О.в. (матір’ю)

42.Назвіть слова з префіксом -прі. (Прізвисько, прірва, прізвище)

43.Скільки звуків у слові «ходжу»? (4)

44.Частина слова без закінчення. (Основа слова)

45.Державна мова України?( українська)

46.Як називаються літери, що записані у певному порядку? (алфавіт)

47.Український народний танець? (гопак).

48.Назва якої країни вміщує 2 займенники по краях, а в середині назва маленької

конячки? (Японія).

49.Суть Емського указу? (Заборона розмовляти українською, писати і друкувати

твори цією мовою)

50.Слова, що мають багато значень? ( багатозначні)

7

51.Слова, що мають спільний корінь? ( спільнокореневі)

52.Словник, з якого дізнаємося значення слова? (тлумачний)

53.Який знак ставиться в кінці розповідного речення? ( крапка)

54.Частина слова перед коренем (префікс)

55.Розмова двох осіб (діалог)

56.Прикраси з перлів, коралів, які носять жінки на шиї (намисто)

57.Квіти, листя, гілки, сплетені в коло, яким зазвичай прикрашають голову дівчата

(вінок)

58.Чоловік стосовно своїх дітей (батько)

59.Гра-задача, коли необхідно вписати літери в перехресні рядки клітинок

накресленої фігури (кросворд)

60.Особа, що керує оркестром чи хором (диригент)

61.Крупа з проса (пшоно)

62.Небесне тіло, яке обертається навколо сонця і отримує від нього світло і тепло

(планета)

63.Мати дружини (теща)

Переможцем у вікторині стала Тетяна Шевченко.Вона правильно відповіла на 29 питань.

 

Всесвітній День вишиванки 

      Вишиванка — це не тільки прадавня частина гардеробу нашого народу, що передавалась нащадкам та служила оберегом для його власника. Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. Чи знали ви, що в минулому вишиванка була підставою для цькування, що вона рятувала в голодомор (її обмінювали на хліб), що її закопували в землю, аби зберегти для майбутніх поколінь, бо вважалась найдорожчим предметом в родині? Про глибоке значення української вишитої сорочки, її роль в сучасній боротьбі проти агресора та історію появи такого свята як Всесвітній день вишиванки

   Історія появи Дня вишиванки розпочалась не так давно − у 2006 році. Леся Воронюк, на той час студентка Чернівецького національного університету імені Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. До того студенти університету частенько ходили у вишитих сорочках, та це аж ніяк не було масовим явищем. Загорівшись ідеєю створення такого свята, Леся та Ігор запросили підтримати таку ініціативу своїх друзів із групи і коли вранці прийшли на факультет, то зраділи і відчули полегшення, адже, хоч не всі, молоді хлопці й дівчата долучились до акції. Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. Як вже потім розповіли студенти, викладачі до такого дійства тоді поставилися по-різному — переважно молодші також почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, а старші казали, що це лише студентська акція, яка не має внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить. 

         А вже 2007 року         День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія. У 2015-му до акції долучилися близько 50 країн. Вишиванка ще з давніх-давен супроводжувала український народ і була для них символом нескореності й того, що вони є українцями. Сорочки, вишиті спеціальними символами, носили козаки-характерники (деякі зразки збереглись до нині). Чумаки довіряли прання своєї сорочки лише одній єдиній дівчині. А воїни УПА носили з собою чорні вишиванки на випадок раптової смерті.Тисячі людей через ті вишиті сорочки страшенно страждали, гинули, терпіли голод… Відомого українського мовознавця, письменника і дисидента Бориса Антоненка-Давидовича, автора книжки «Як ми говоримо», що стала підручником справжньої української мови 20 сторіччя, в 1937 році заарештували за те, що він співав українські пісні, говорив, що Україна зможе повноцінно розвиватися тільки тоді, коли відділиться від Радянського Союзу та за те, що носив вишиту сорочку. Спочатку його було вислано до Сибіру на десятки років, а потім піддано до довічного ув’язнення. Справжня ж його «провина» полягала у відмові русифікувати словники української мови. Вишиванка для Бориса Дмитровича була способом самовираження власної свободи та символом непокори. Коли його перший раз судили, він попросив дружину принести в залу суду вишиванку й одягнув її, аби всі побачили, що саме українця судять.   Зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків, перебуваючи в засланні 14 років, вишивала в камері сорочку зі старих шматків старих списаних простирадл, і саме це рятувало її від божевілля. Вона вірила, що настане час − буде вільна, і зможе одягнути цю сорочку в вільній Україні. Так і сталося… через 50 років під час операції «Вісла» і депортації українців їм було заборонено брати з собою вишиті сорочки як символ самоідентифікації. Можна було взяти в одному випадку − якщо випороти вишитий орнамент. Українці цього робити не хотіли і закопували сорочки в дубові скрині в землю. Багато хто так і не зміг повернутися додому, але знання про те, де закопані сорочки, передавалася з покоління в покоління. Уже в 90-х роках нащадки тих українців почали їх знаходити під землею. І на диво, ті сорочки, що пролежали більше пів століття, зовсім не зотліли.

    Багато українців саме за допомогою вишитої сорочки відкривають для себе історію свого роду. Наприклад, один хлопець із Чернівців Ярослав Левицький розповів, як одного разу, готуючись до свята Вишиванки, відшукав сорочки діда в гаражі. Коли став розпитувати маму, вона розповіла, що той був політв’язнем, якого посадили за допомогу ОУН-УПА. Коли він відбував заслання в Норильську, то раз в рік йому дозволялось отримувати посилку. Одну сорочку родина надіслала йому в подушці, міцно скрутивши і залишивши її в середині, а інші вишиванки висилали з усякими сушеними ягодами, ховавши в ящиках із подвійним дном. Повернувшись додому, дід Ярослава привіз ті сорочки із собою. Сьогодні хлопець, дізнавшись історію тих вишиванок, зовсім по-іншому сприймає минуле своєї родини і з великим трепетом і гордістю вдягає дідові сорочки. З початком російської агресії в Криму та на Сході українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості. Одягти вишиванку у 2014 році на Донбасі було небезпечно — це означало сказати «Я відстоюю свою землю. Це моя земля!». І в наш час переселенці, що покидали окуповані землі Донецької та Луганської областей, перетинаючи блокпости, також намагались вивезти свої вишиванки: одягали їх навиворіт, зверху надягали светри й таким чином вивозили з окупації. Здавалося б, нащо ризикувати здоров’ям, можна ж потім купити нову сорочку. Та український характер інакший — він про «не здамся», «буду стояти до кінця», «дух міцніший, ніж тіло», «Україна буде вільна».

   У 2015 році кримські татари, які на День вишиванки одягнули українські вишиті сорочки, були затримані російськими спецслужбами і звинувачені в підготовці терористичного акту. З того часу по всій Україні люди започаткували десятки різних акцій. Однією з таких стала «Подаруй вишиванку захиснику». Вона зародилась у 2015 році, ідея належить Олександру Ткачуку, який служив на Сході. Нині багато військових одягають вишиті сорочки й вважають, що це є своєрідна вишита броня і захист. У рамках цієї акції відгукнулося багато вишивальниць, громадських організацій, активістів і не одна сотня сотень сорочок була передана на фронт.

   Нині вишиванка є символом, який об’єднує дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!

День вишиванки,  у вигляді народознавчої веселки під назвою «Чарівні візерунки»,пройшов і в нашій бібліотеці. Під час заходу користувачі дізналися про різноманітні узори вишиванок, та що вони означають. Слухали пісні про вишиванки у виконанні Вероніки Плахтій та ознайомились з викладкою книжок на дану тематику.

 

 

 

Ніхто не забутий.

 

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів,

Грізної, великої війни.

Минають роки, відлітають у вічність, але ніколи не буде стертий з пам’яті нашого народу День Перемоги та подвиги захисників Другої світової війни.

День па́м'яті та прими́рення (па́м'яті жертв Другої світової війни, та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни) — пам'ятний день в Україні . До цього свята в  бібліотеці  оформлено патріотичну книжково-іллюстровану  виставку-реквієм «Доки живемо-пам' ятаємо!»

На виставці представлено книги, в яких описана участь українців у Другій світовій війні. Кожен бажаючий має можливість ознайомитися з виставкою та матеріалами, представленими на ній.

 Мамо,мамочко моя.

   У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
   Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей. Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.  Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.  В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.
    Дорогі жінки! Любі мами!
Від щирого серця вітаємо Вас зі святом – Днем матері! Мама – це найдорожче і світле, що є на світі. Вона завжди радіє успіхам своїх дітей, підтримує їх у важку хвилину, завжди щиро переживає за кожен пройдений крок. Немає людини ближче і рідніше! Нехай ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров’я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку вашому будинку!

                                                      ВІЙНА ОЧИМА ДІТЕЙ

ПРОБА ПЕРА...

ВІЙНА… ЯКЕ СТРАШНЕ ЦЕ СЛОВО.

ДО НЕЇ НАШІ  ЛЮДИ НЕ БУЛИ ГОТОВІ.

ІБІЛЬ.І КРИК . І СЛЬОЗИ НЕЗУПИННІ,

А В ГОЛОВІ МОЛИТВА ЗА НЕНЬКУ УКРАЇНУ.

ЗА НАШЕ СЛАВНЕ ВІЙСЬКО МИ БУДЕМО МОЛИТИСЬ

І ЗА КРАЇНУ РІДНУ МИ БУДЕМ ВІРНО БИТИСЬ

ВСІ ЛЮДИ УКРАЇНСЬКІ ПРОТИ ОРКІВ ПОВСТАЛИ,

А МАТЕРІ СОЛДАТСЬКІ НА КОЛІНА СТАЛИ.

НЕ ПЕРЕД ВОРОГАМИ,А ПЕРЕД НАШИМ БОГОМ

ЩОБ ВИМОЛИТИ ДТЯМ В ЖИТТІ ЛЕГКУ ДОРОГУ.

ДОПОМОГАЮТЬ ЛЮДИ, ХТО ЧИМ ТІЛЬКИ МОЖЕ.

ПРОДУКТАМИ,МОЛИТВАМИ, ДОПОМОЖИ ЇМ, БОЖЕ!

НІКОЛИ УКРАЇНА  НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА.

БУДЕ ЗАВЖДИ ВІЛЬНОЮ НАША БАТЬКІВЩИНА.

                                                ПЛАХТІЙ В.