Безбар’єрність —  це стосується кожного

Сьогодні в  бібліотеці відбувся перегляд та активне обговорення презентації на тему «Безбар’єрність — чому це стосується кожного?». Захід мав на меті поглибити розуміння важливості створення інклюзивного та доступного середовища для кожної людини, незалежно від її фізичних можливостей, віку чи соціального статусу.

Участь у заході взяли відвідувачі Університету третьоо віку, що свідчить про усвідомлення актуальності цієї теми в сучасному суспільстві. У ході обговорення порушувалися питання:

✔️ Що таке безбар’єрність у широкому сенсі?

✔️ Які перешкоди досі існують у фізичному, інформаційному та емоційному середовищі?

✔️ Як кожен службовець може сприяти змінам у власній громаді?

✔️ Практичні кроки до реалізації принципів безбар’єрності в діяльності державних структур.

       Особливу увагу було приділено національній стратегії безбар’єрності, що визначає основні напрями розвитку інклюзивної політики в Україні та є важливим чинником у побудові справедливого та людяного суспільства.

       Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи ліфти. Це про доступ до інформації, освіти, праці, медичних послуг та громадського життя для кожного.

       Дякуємо всім учасникам за активну позицію, конструктивні пропозиції та небайдужість. Переконані: тільки разом ми зможемо зробити наші громади комфортнішими та відкритішими для кожного.

 

 

 Національний тиждень безбар'єрності

      Бесіди з психологом у бібліотеці — це безкоштовні заходи для психоемоційної підтримки, де відвідувачі можуть обговорити особисті труднощі, пропрацювати стрес та отримати поради у безпечному просторі. Такі зустрічі проводяться постійно в нашій бібліотеці з групою Університету другого віку. Сьогоднішня тема «6 правил безбар'єрного спілкування»

Безбар'єрне спілкування — це основа

 екологічної та коректної комунікації без упереджень чи стереотипів. Воно базується на базовій повазі та шести основних  принципах, затверджених психологами та експертами з інклюзії.

6 основних правил безбар'єрного спілкування:

1.    Принцип «спочатку людина»
Завжди ставте особистість на перше місце. Говоріть «людина з інвалідністю» або «людина, що має порушення слуху», а не навпаки. Людина не дорівнює її діагнозу, віку чи статусу.

2.    Не перебільшуйте та не драматизуйте
Уникайте емоційно забарвлених слів-жалощів (наприклад, «бідний», «нещасний», «прикутий до візка»). Використовуйте нейтральне формулювання — «користується кріслом колісним».

3.    Запитуйте, а не припускайте

Не соромтеся ввічливо запитати, чи потрібна людині допомога, і як саме її надати, якщо ви бачите в цьому потребу. Не вирішуйте за інших.

4.    Уникайте стереотипів та узагальнень
Відмовтеся від фраз, які навішують ярлики на цілі групи людей. Кожна людина має власний унікальний досвід.

5.    Поважайте особисті межі
Особистий простір та час важливі для кожного. Не ставте незручні запитання про стан здоров'я, особисте життя або травматичний досвід, якщо людина сама не готова про це розповісти.

6.    Говоріть зрозуміло та шанобливо
Уникайте специфічного професійного жаргону, якщо співрозмовнику складно його зрозуміти. Слухайте активно та дослуховуйте думку людини до кінця, не перебиваючи.

Ці прості правила роблять комунікацію відкритою, рівною 

Вишиваночка, вишиваночка.

 21 травня вся Україна святкує День вишиванки. Користувачі нашої бібліотеки теж взяли участь у флешмобі "Вишивала дівчина вишиванку"

                                              

                                         

                                   Янголи спасіння

     Сьогодні   в бібліотеці відбулася  зустріч  з представниками фонду «Янголи Спасіння» Присутні  вдячні працівникам  фонду за те, що внесли в наше життя радість, сміх. В такий тяжкий час , коли люди постійно пригнічені, психолог зуміла подарувати людям гарний настрій,  створити атмосферу затишку і добра .  Зустріч  стала важливим кроком до реалізації спільних ініціатив.

 

 

Депортація: шлях болю

 

День боротьби за права кримсько-татарського народу та День пам'яті жертв геноциду кримсько-татарського народу відзначаються щорічно 18 травня. Ця дата приурочена до початку масової депортації кримсько-татарського народу радянським режимом У 1944 році тисячі кримських татар були насильно депортовані з рідного Криму, позбавлені дому, права на свою землю та майбутнього. Ця трагедія назавжди залишила глибокий слід в історії народу та всієї України.

Депортація кримсько-татарського народу радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання - шлях, який для багатьох став останнім. Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імпГоловна хвиля депортації відбулася 18-20 травня 1944 року. За офіційними даними, було депортовано понад 193 тисячі осіб, серед яких понад 92 тисячі дітей. Дорога до місць спецпоселень тривала тижнями в нелюдських умовах — без належної їжі, води та медичної допомоги. Тисячі людей загинули ще під час примусового переселення. Репресії були спрямовані не лише проти народу, а й проти його культурної спадщини. Після депортації радянська влада ліквідувала кримськотатарські школи, бібліотеки, музеї, редакції газет, культурні установи, знищувала історичні назви населених пунктів, мечеті та кладовища.

До цієї дати в бібліотеці , для членів клубу "Пульс" було проведено хронограф правди  під назвою "Депортація: шлях болю".  Де відвідувачі узнали що

депортація кримсько-татарського народу радянським тоталітарним режимом є геноцидом. Здійснювалися умисні вбивства, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисно створювалися життєві умови направлені на фізичне знищення кримських татар.Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР протягом десятиріч. Заборонялася мова, культура корінного народу України. Кримські татари були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.Та попри десятиліття вигнання та переслідувань, кримськотатарський народ зберіг свою ідентичність, культуру та право на пам’ять.

     Тільки після розпаду СРСР, у незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду про злочини проти людяності. Анексія Криму у лютому 2014 році знову активізувала проблему боротьби кримських татар за свої права.

     Сьогодні, 18 травня, до 82 роковин депортації кримськотатарського народу з території Кримського півострова радянським тоталітарним режимом, на площі перед Кропивницькою міською радою і на будівлі Кіровоградської ОВА теж майоріє прапор кримських татар.

     Крим — це Україна, і там обов’язково будуть високо підняті український та кримськотатарський прапори.

 

 

 

                            Мамо , мамо-вічна і кохана.

Напередодні величного свята - Дня Матері, члени бібліотечного клубу "Жіноче крило" зібралися в бібліотеці на літературно-музичне свято «Матуся наша-янгол на землі». Їх щиро вітали з святом учні Рибаківського ліцею, які підготували концертну програму. Чарівні ведучі Аліса Несіна і Ірина Сліпуха вітали присутніх гарними віршами, побажаннями миру, здоров'я та довголіття. Найпершим виступав Хацкевич Богдан, який розповів вірш - привітання. Пісні лунали в виконанні Вероніки Плахтій та Анастасії Карпінець. Настрій гуморесками піднімала Тетяна Несуща. На завершення програми всі присутні співали улюблену пісню "Червону руту".

Після концертної програми гості пригощалися запашним чаєм, кавою та смаколиками.

                       

                                                                       

             

           

Прапор і герб Миколаївської області.

Для ознайомлення жителів села з новою геральдикою Миколаївської області , на дошці оголошень та вході в бібліотеку вивішені реклдамні плакати.