День Української Державності

Сьогодні, 28 липня, українці вдруге відзначають День державності. У цього свята ще зовсім коротка історія, однак зараз воно набуло особливого значення. Повномасштабна війна Росії змусила нас зрозуміти існування Української державності як існування власного життя, як надію на щасливе майбутнє дітей, надію на свободу і мир серед вільних та мирних народів Європи. Це свято запроваджено на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, що засвідчується першими згадками про заснування міста Києва, про історичні події, пов’язані з діяльністю видатного державотворця князя Київського Володимира.

День Української державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими тисячолітніми традиціями, національними традиціями символічного відображення світу, яка мала поєднувати народний, релігійний та державний аспекти. Свято покликане утвердити, що Україна має неабияку власну історію державотворення, і закликає пам’ятати кожен етап її становлення й людей, які доклали до цього зусиль.

Сьогодні в бібліотеці був проведений бібліотечний пікнік "Україна-це ми"    Присутні  прослухали і обговорили історію створення свята. Мета заходу –ознайомити користувачів з новим українським святом.

 

  

      

Протидія торгівлі людьми

    Сьогодні в Рибаківському СБК відбулася інформаційна сесія, присвячена протидії торгівлі людьми, експлуатації та насильства. Метою цієї зустрічі є підвищення свідомості громадян про ці серйозні проблеми, які можуть траплятися навіть у нашому селі.       

 На  сесії ми дізналися про різновиди торгівлі людьми, методи експлуатації та насильства, а також про засоби, які ми можемо вжити для їх запобігання і боротьби. Були присутні експерти з МФ «Любисток», які поділилися своїми знаннями та досвідом з присутніми. 

    Під час сесії була передбачена можливість обговорити почуту інформацію та поставити питання.

 

                                

Я-жінка і я маю право.

З метою активізації роботи бібліотеки  з правової освіти  населення, виявлення та розповсюдження нового досвіду, підвищення рівня правової обізнаності громадян, Рибаківською бібліотекою було проведено засідання  клубу «Жіноче крило».

 Для членів клубу був організований диспут «Я – жінка ! І я маю право». Присутні були ознайомлені з  сучасними правами і свободами  жінок. Після активного обговорення , члени клубу та активісти бібліотеки влаштували невеличку концертну програму для присутніх, де звучали пісні про матерів, жінок. Також жінкам було запропоновано книги та брошури, відповідно тематиці заходу. Всі розійшлися задоволені у піднесеному настрої.

                                           

 

Солодкі історії

 

     11 липня всі ласуни святкують смачне свято – Всесвітній день шоколаду. World Chocolate Day відзначається щорічно 11 липня або 7 липня на заході Європи. Це свято виникло у Франції в 1995 році. День шоколаду швидко набув популярності і був підтриманий в Німеччині, Італії, Швейцарії та, зокрема, і в Україні. У цей день проводяться різноманітні фестивалі та заходи, присвячені цьому чудовому десерту. Люди дізналися про шоколад більше 3 тисяч років тому. Вперше його виготовили і скуштували давні індіанці – ацтеки та майя, які жили на території Північної та Південної Америки. З обсмажених і розтертих плодів какао індіанці варили гіркий напій, який так і називали “шоколад”. Вони вважали священним цей напій, тому зберігали секрет його виготовлення у великій таємниці. Пити шоколад мали право лише жерці та вожді племені. Вождь ацтеків Монтесума так любив шоколадний напій, що щодня випивав 50 келихів. За це отримав прізвисько “король шоколаду”. Какао-боби настільки цінувалися індіанцями, що вони використовували їх замість грошей. За 100 какао-бобів можна було купити декілька домашніх тварин або одного раба. Відомо, що за 4 какао-боби можна було купити один гарбуз. Навіть навчилися підробляти боби!

    Вперше європейці дізналися про божественний напій у XVI столітті, коли великому мандрівникові Христофорові Колумбу запропонували келих із шоколадом. Але мореплавець відмовився, бо не зумів його гідно оцінити. А коли у 1517 році, у Мексику, прибув іспанець Кортес, ацтеки помилково подумали, що це бог, який згідно з легендою знову повернувся на їхню землю. Саме тому вождь племені вручив гостю у подарунок дорогоцінні какао-боби. Іспанський король тримав рецепт шоколадного напою у таємниці. Шоколад довгий час був тільки рідким напоєм. Усе змінилося у XIX столітті, коли був винайдений гідравлічний прес, за допомогою якого з какао-бобів почали вичавлювати какао-масло, зменшуючи гіркоту шоколаду. Какао-боби, з яких виготовляють шоколад, ростуть на деревах какао. З латинської назва дерева какао перекладається як “їжа богів”. Це вічнозелене дерево, яке ніколи не перестає цвісти і росте лише в теплому та вологому кліматі – у Північній і Південній Америці та Австралії.Какао-дерева можуть рости більше 200 років. Але починають плодоносити лише на 4-5 рік і дарують людям свої плоди тільки 25 років.

Якщо дозрілі плоди какао-дерева розрубати навпіл, то під оболонкою є блідо-рожева солодка м’якоть, у якій ховається від 20 до 40 насінин. Власне, це і є какао-боби, з яких виготовляють улюблені ласощі дітей і дорослих.Урожай з какао-дерева збирають двічі на рік. Одне дерево щороку дає приблизно 30 плодів, а це майже 30 кг зерен. Але такої великої кількості плодів вистачає для виготовлення лише 1-2 звичайних плиток шоколаду. Виходить, що дві шоколадки – це цілий рік життя одного дерева какао!

Отож, тамницю “їжі богів” було розкрито, а рецепт шоколаду мандрує від країни до країни, змінюється та стає найулюбленішим десертом. 

Шоколад — чарівний смаколик, що майя та ацтеки подарували світові, і дещо значно більше, ніж просто кондитерський виріб, адже він тішить, зігріває, надихає, позбавляє суму і навіть лікує. Гіркий чи молочний, з горіхами чи родзинками, цедрою чи прянощами, у плитках, цукерках, печивах або й в запашному гарячому напої. У кав’ярні,  у мандрівці, на роботі, на відпочинку, в компанії друзів, на романтичному побаченні чи на самоті. Шоколад — це завжди хороша ідея. Особливо, коли йдеться про книжки, адже в світі так багато історій із шоколадним присмаком.

Тож бібліотекарі влаштували  для відвідувачів хвилинку-цікавинку «Солодкі історії» , де проводилась невеличка книжково-шоколадна дегустація до Всесвітнього дня шоколаду!На заході діти мали змогу ознайомитися з книгами про шоколад, які на даний момент є в наявності в бібліотеці та скуштувати смачний шоколад.

Зокрема користувачам були представлені такі книги:

 Роальд Дал “Чарлі і шоколадна фабрика” 

Чарівний світ у книзі міниться барвами й змінює форми, наче шоколад, що плавиться у великому казані. Дія повісті відбувається на чудернацькій фабриці, де виготовляють вигадані солодощі, — і, здається, від сторінок книжки аж линуть неймовірні пахощі. На доброго і щирого хлопця Чарлі за воротами колись замкнутої від усього світу фабрики, якою заправляє дивакуватий власник Віллі Вонка, чекають дивовижні, фантастичні, шоколадні пригоди.

Надійка Гербіш “Теплі історії до шоколаду”

Друга збірка “Теплих історій” від оригінальної авторки Надійки Гербіш, продовжує затишну розмову із читачем, а історії покликані втішити, збудити найтепліші емоції, подарувати усмішку, зрештою стати чудовим доповненням до горнятка з гарячим шоколадом.

Роберт Кіммел Сміт  “Шоколадні канікули”

Приємна книжка для сімейного читання із цілої серії історій про звичайну, але напрочуд веселу родину з французького містечка Шербур. Ніяких парасольок — самі лише кумедні пригоди шістьох братів, яких, як не дивно, звуть однаково — Жанами, щоправда із додаванням індивідуального другого імені. Канікули біля моря, атмосферна розповідь про видатні велоперегони “Тур де Франс”, трохи цирку, трохи гарматних боїв, трохи шоколадних цигарок і безліч жартів та пригод. 

Йоганна Ягелло “Шоколад із чилі”

Історія дорослішання юної Халіни (яку всі називають Лінкою) — ось як можна визначити серію книг Йоганни Ягелло. Родинні негаразди, складнощі у новому навчальному закладі, необхідність заробляти гроші, випробування на міцність першого кохання. Усе в Лінчиному житті, мов шоколад із перцем — солодкаво-ніжне і пекучо-гірке водночас. Але тим воно і цікаве.

Отож, приємного та солодкого читання!