1 ТРАВНЯ - СВЯТО ВЕСНИ І ПРАЦІ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СОЛІДАРНОСТІ ТРУДЯЩИХ

Традиційну назву цього місяця як "травень", в Україні для останнього місяця весни, офіційно було повернуто в у ХХ столітті з відродженням мови народу Київської Русі. Назва походить від слова трава.

Після оранки земель і посіву, ще стародавні люди ввели звичай весело відзначали перший день травня. Вони робили це в надії, що їх праця дасть хороший врожай. Наприклад, стародавні греки в цей день наряджали смужками вовни своєрідну священну сосну Аттіса, яка символізувала чоловіка матері-Землі - Кібели, в честь його воскресіння. Сосну урочисто несли до храму, і танцювали навколо неї.

Зараз Перше травня відзначають у багатьох європейських країнах. В Іспанії, наприклад, день свята називається Зелений Сантьяго. Це свято квітів і закоханих

    День міжнародної солідарності трудящих відзначається у світі уже понад 120 років. Першого травня 1886 року в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах США робітники оголосили страйк проти 10-15-годинного робочого дня й поставили вимогу до власників фабрик зробити робочий день 8-годинним.             Зупинилися всі підприємства, люди цілими сім’ями вийшли на вулиці. Страйк очолили члени Міжнародної робітничої асоціації. 3 травня, щоб зірвати страйк, господар заводу, біля якого зібралися протестуючі, найняв штрейкбрехерів, які влаштували сутичку із страйкарями. Прибула поліція, відкрила стрілянину, в результаті шість робітників було убито, а 50 поранено. На наступний день на площі Хеймаркет у Чикаго відбувся мітинг протесту проти поліцейської розправи. П'ятьох організаторів першотравневої демонстрації і страйку в Чикаго було засуджено до страти, але це не зупинило робітників, і вони продовжили свою боротьбу за скорочення робочого дня. У подальшому першотравневі демонстрації неодноразово закінчувалися зіткненнями з владою.

   У липні 1889 року Конгрес II Інтернаціоналу в Парижі (попередник Соцінтерну) на честь загиблих в Чикаго ухвалив щороку відзначати 1 травня масовими демонстраціями з висуненням соціальних вимог. Вперше це свято було відзначено 1890 року в Австро-Угорській і Російській імперіях (у Варшаві), Німеччині, Данії, Бельгії, Швеції, інших країнах. На українських землях, що входили тоді до складу Австро-Угорської імперії, 1 Травня було вперше масово відсвятковано у Львові 1890 р. Після того як у 1905 р. під першотравневі прапори зібралося близько 10 тисяч людей, демонстрації почали проводитися регулярно.

    З 1897 р. і в Російській, і в Австро-Угорській імперіях, у складі яких знаходилися на той момент землі сучасної України, маївки носили яскраво виражене політичне забарвлення. Первісно головною вимогою масових демонстрацій було встановлення 8-годинного робочого дня. А вже в СРСР активно використовувалися також гасла боротьби з мілітаризмом, заклики до всесвітньої революції. Візитівкою ж Першотравня на довгі десятиріччя стало гасло "Мир, праця, травень!".

    У СРСР Першотравень довгі роки був основним державним святом. 1 травня 1990 року керівництво Радянського Союзу і КПРС востаннє піднялося на трибуну Мавзолею для проведення останньої офіційної першотравневої демонстрації.

    Свято 1 Травня історично стало способом публічного проголошення соціальних вимог робочого класу, днем солідарності усіх, хто готовий виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби.

    У 1992 році Міжнародний день солідарності трудящих був перейменований у свято Весни і Праці. В Україні, яка стала незалежною на той момент, свято зберегло свою колишню назву, 1 і 2 травня згідно з Кодексом законів про працю – вихідні дні. У світі 1 Травня як і раніше відзначається як пролетарське свято солідарності.

    1 травня - це чудове свято, і як би його не називали - Днем солідарності трудящих, чи святом весни і праці, для багатьох воно традиційно символізує відродження і прихід весни. В цей день особливо відчувається великий емоційний заряд, який несе в собі це свято, пов'язаний з відчуттям весняного пробудження природи, урочистої згуртованості всього народу.

                                       

  

 

 

 

      

ВІЩУЮТЬ ЯНГОЛИ З НЕБЕС:"ХРИСТОС ВОСКРЕС!      ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!"

    Незабаром християни будуть святкувати велике свято.Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер лише царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…».

                                                         Пасха

    Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята Песах, що святкували юдеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня в юдеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим (Ягня Боже), Агнцем Пасхальним (Ягня Пасхи), Пасхою.

Також і в інших європейських мовах назва цього свята походить від давньоєврейського «песах»:

    Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор у Нікеї 325 року. До цього у різних помісних Церквах святкували Великдень у різні дні.

    Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде і єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю.

                               

                     Відмінності дати святкування Великодня

    Українські православні та греко-католицька Церкви дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються й пасхалії. Римо-католицька церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю». У зв'язку з цим було запроваджено й нову пасхалію. Впровадження нового календаря, а відповідно й пасхалії, було астрономічно обґрунтованим рішенням, бо старий юліанський календар на той час відставав від астрономічного часу вже на 10 днів.

    За григоріанським календарем весна починається раніше від юліанського (у період з 1900 по 2099 роки — на тринадцять днів), внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає на єврейську Пасху, а іноді навіть і раніше неї, хоча це і суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і західні протестанти, а також білоруські греко-католики. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, зокрема й дев'ять з п'ятнадцяти автокефальних православних церков, які відзначають свята за новим стилем, перейшовши на новоюліанський календар, наприклад грецькі православні церкви,Румунська православна церква, Болгарська православна церква, Православна церква Чеських земель і Словаччини. Буває, що всі християни святкують Великдень одночасно.

Підготування до свята

                     

    До Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів Великого Посту — одного з найсуворіших постів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого має співчувати стражданням Господа, котрі пережив Ісус Христос у людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються «седмицями» (тижнями). Останній тиждень перед Великоднем називається Страсна Седмиця (Страсний тиждень).

    Особливе значення має Великий четвер — день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день іще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових Страждань.

    У Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю — шматок тканини, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. Традиція ця повстала з метою нагадування про Туринську плащаницю. Під час богослужіння плащаницю обносять навколо церкви тричі, що символізує сходження Христа. У цей скорботний день приписується нічого не їсти. Ввечері того ж дня відбувається особлива служба — утреня Великої Суботи із читанням статей, а також співом особливого канону «Хвилею морською», в котрому розповідається про поховання Господа Ісуса Христа, Його сходження в пекло, руйнування пекла, визволення праведних та Воскресіння («Сия суббота есть преблагословенная: в ней же Христос, уснув, воскресе тридневен»). Цей канон можна назвати найголовнішим у всьому богослужбовому році нарівні із Великоднім Каноном, котрий співається повністю хором на Пасхальній заутрені. Окрім вечора п'ятниці, канон «Хвилею морською» виконується іще й повторно на Пасхальній полунощниці, котра служиться пізно ввечері Великою Суботою.

    У Велику Суботу зранку відбувається особлива служба, яка з'єднана з Пасхальною Вечірнею. На ній читається 15 пасхальних паремій  з особливими святковими приспівами. Після їх читання читається прокимен «Вся земля» і Апостольське послання, але замість звичного «Алілуйя» швидко закриваються царські врата, повністю закривається завіса, і священники міняють буденне вбрання на святкове. Відтоді розпочинається поглиблене очікування Великодньої радості. У давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом та вином. Приблизно о 20 годині читається повністю книга «Діяння Святих Апостолів», а опісля її прочитання — Пасхальна полунощниця, на котрій повторюється співаний напередодні ввечері Страсної П'ятниці канон «Хвилею морською» («Волною морскою скрывшаго древле….»). Після його завершення священники й всі миряни виходять, співаючи пісню «Воскресіння Твоє, Христе Спасе…» («Воскресение Твое, Христе Спасе, Ангелы поют на небесех, и нас на земли сподоби с чистым сердцем Тебе славити!»). Рівно опівночі священник дає вигук на початок заутрені («Слава Святей, Единосущней, Животворящей и Нераздельней Троице, всегда, ныне и присно, и во веки веков!»). І саме ось починається Свято Христового Воскресіння.

    У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Великодня Заутреня і Божественна Літургія), святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє вірян після тривалого посту знову вживати «скоромне», себто їсти непісні страви. Багатий великодній стіл — символ небесної радості і символ вечері Господньої (див. «Сіонська світлиця», «Тайна вечеря»).

                                             Українські великодні звичаї

    Сучасні домашні паски і крашанки. Наразі дослідникам досить важко розібрати, які саме великодні обряди коли виникли, і за яких обставин. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень, а частково й зовсім зникла, оскільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний «весняній радості».

У народному побуті українців Великдень чітко утримував елементи язичницької весняної ритуалістики: випікання обрядового печива, фарбування яєць, ігри, танці й розваги молоді, вшанування предків, аграрно-магічні, очисні обряди тощо.У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX—XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одному, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов'янам, що на Великдень «сонце грає», чи «гуляє», хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв «цього дня все веселиться на небі й на землі», було, мабуть, одною з основних ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, на кшталт того, що «під Великодню неділю не вільно спати», бо «той, хто спить, своє щастя проспить».

    Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщає «Христос воскрес!», а всі присутні відповідають «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви — хресний хід, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хрону та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають «розговлятися» свяченим.

    Розговляються, насамперед, освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.

    Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар (ґазда) йшов з освяченим насамперед поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав «Христос воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски». В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: «Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні». Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи.

    Нарешті, всі входили до хати, де господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: «Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються». У кого була дівчина на виданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!» Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте». Після розговин молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

    На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо відкрите». Після розговин починали дзвонити на дзвіниці, а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок. Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий врожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам згаснути.

    Також цей день називають Світлий Понеділок. За древнім повір'ям, треба спостерігати за погодою в понеділок — наприклад, якщо понеділок дощовий, то можна очікувати і дощове літо.Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на гробках». У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з'їдених яєць, кості з освяченого м'яса, освячену сіль тощо. Виливають і чарку горілки: «Їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.

    У деяких селах  Львівщини збереглася традиція святити паску в кошиках не із лози, а із соломи.

    Значну увагу також приділяють прикметам Великодню. Наприклад, якщо ніч напередодні Христового Воскресіння буде зоряною — це до гарного врожаю. Якщо бачили уві сні перед Великоднем померлих родичів — вважалось, що весь наступний рік не будуть хворіти. А якщо під час хресного ходу не згасла свічка — рік буде щасливим.

                             

 Чорнобиль в серці України. а тінь його по всій землі

Сьогодні, 26 квітня 2021 року виповнюється 35 років аварії на Чорнобильскій АЕС. Аварії, яка призвела до однієї із найбільших техногенних та екологічних катастроф в історії людства. Вона торкнулася життя кількох поколінь і завдала непоправних втрат. Спричинила забруднення навколишнього середовища, на довгі роки перетворивши територію довкола станції на зону відчуження. Катастрофа позбавила домівок тисячі людей. Проте найголовніше - трагедія забрала та покалічила людські невинні життя. 8 грудня 2016 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про чорнобильську катастрофу.

Література, яка висвітлює Чорнобильську трагедію, дуже різноманітна, і з кожним роком ці книги стають все більш актуальними.  Вони відкривають у людині відчуття взаємозалежності власних дій та розуміння крихкості навколишнього світу. Ці книги можуть убезпечити наступні покоління від згубних вчинків.

5 книг про ЧОРНОБИЛЬ та його відлуння:

Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього»

Книжка від нобелівської лауреатки з літератури, білоруської письменниці Світлани Алексієвич в перекладі української авторки Оксани Забужко неймовірно живо та глибоко оповідає про враження людей, які бачили цю трагедію на власні очі. Саме з її книги сценаристи серіалу «Чорнобиль» з невеличкими змінами взяли трагічну історію дружини пожежника Ігнатенка. Авторка створила оповідь на основі інтерв'ю із сотнями очевидців: ліквідаторами та посадовцями, які приймали важливі рішення щодо ходу подій; потерпілими та їхніми родичами; вимушеними переселенцями та тими, хто вирішив повернутися назад у зону відчуження.

Григорій Медведєв "Чернобыльская тетрадь"

Книга  публіциста, фахівця з атомної енергетики Григорія Медведєва опублікована в 1989 році. Медведєв брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а після написав цю книгу, яку високо оцінили на заході - в 1991 році вона отримала премію газети Los Angeles Times. Твір Медведєва вважається безкомпромісним і правдивим текстом про аварію і її причини, а також про винних, і самим технічно грамотним текстом про аварію, на який досі спираються автори, які пишуть про Чорнобиль.

Юрій Щербак «Чернобыль»

Юрій Щербак - відомий український епідеміолог і публіцист, а також політик - в минулому посол України в США і Канаді, радник президента України Леоніда Кучми в 1998-2000 роках. У 1987 році Щербак виступив книгу "Чорнобиль", яка задумувалася як художнє осмислення аварію, що відбулася. Книга цінна тим, що представляє погляд українських вчених на аварію, який відрізнявся від позиції російських фахівців.

Володимир  Яворівський  «Марія з полином наприкінці століття»

У романі трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини Мировичів, батьківська оселя якої знаходилась у селі Городища, розташованого всього за двадцять километрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуючи і називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про цей злочин, нехтування керівництва країни долями людей.

Маркіяш Камиш «Оформляндія або Прогулянка в Зону»

«Оформляндія…» – емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-«сталкерів». В книзі немає стандартних описів Зони,  історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини на явище нелегального туризму в Чорнобильську Зону відчуження: смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги, загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся. В книзі є спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю.

До 35-х роковин Чорнобильської катастрофи представляємо бібліографічний список «Чорнобиль.35», який містить документальний масив джерел, що висвітлюють хронологію події, спроби подолання наслідків аварії та спогади очевидців і ліквідаторів катастрофи. У виданні представлено літературу, що відображена в електронних ресурсах і бібліографічних покажчиках Національної історичної бібліотеки України.

Посилання на текст: https://bit.ly/2Pl1CIv

В нашій бібліотеці організовано виставку присвячену подіям в Чорнобилі 26 квітня 1986 року.

 

 

Чарівна природа рідного краю

    Людина і природа… Філософи, поети, художники усіх часів і народів віддали данину цій вічній і актуальній темі. Та ніколи вона не стояла так гостро, як у наші дні, коли загроза екологічної кризи, а може й катастрофи, нависла над людством і проблема екологізації матеріальної і духовної діяльності людини стала життєвою необхідністю. Однією з найактуальніших проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Важливим аспектом у вирішенні проблеми збереження природних ресурсів є освіта людей в області навколишнього середовища, екологічне виховання всього населення, а особливо підростаючого покоління. Екологічна проблема виростає в проблему перетворення стихійного впливу людей на природу, в свідомо, цілеспрямовано, планомірно розвиваючу взаємодію з нею. Така взаємодія може бути здійснена при наявності в кожній людині достатнього рівня екологічної культури, екологічної свідомості, формування яких починається з раннього дитинства і продовжується все життя . Сьогодні найголовнішою проблемою людства є проблема виживання, проблема, що стосується кожної людини, кожної істоти на землі. Ніякі блага цивілізації не замінять нам чистого повітря, прозорих водоймищ, вільних від шкідливих домішок продуктів харчування та води. Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язане з поняттям «Батьківщина». Якщо кожен з нас врятує свою маленьку батьківщину, свій рідний край, то через десятки сотні років він озветься в серцях, малиновим дзвоном.

    До Дня довкілля ми пропонуємо вам здійснити перегляд світлин, на яких зображена краса рідного краю. Ці світлини надали нам учні Рибаківського ЗЗСО.

    Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня за ініціативою ООН.

Сьогодні в нашій бібліотеці мала проводитись година- вшанування під назвою «Погляд у трагічне минуле», для читачів юнацького віку. Та є велике «але» під назвою  «локдаун». Тому зараз я спробую розповісти вам що це за дата.

В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів». Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛАГ.

У 2007 р. Президент України «З нагоди Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських концтаборів» відзначив державними нагородами активістів Української спілки в'язнів — жертв нацизму, у 2011 та 2012 рр. на сайті Президента розміщували звернення з нагоди Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських таборів[1].

11 квітня 2012 р. у Львові за участю заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Янковського, відбулося покладання квітів та проведення віча біля пам'ятного хреста на місці колишнього концентраційного табору «Шталаг-328». Представники християнських конфесій провели біля пам'ятного хреста на місці колишнього концентраційного табору панахиду за загиблими. Представники обласної влади та громадськості також вшанували пам'ять жертв нацистських концтаборів біля пам'ятника жертвам нацизму (Львівське гетто) та пам'ятного знаку на території колишнього Янівського концтабору.

    Керівництво ряду місцевих державних адміністрацій та рад оприлюднило свої звернення з нагоди Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських концтаборів, відвідали місцевих мешканців — жертв нацизму, організували святкові концерти, мітинги тощо.

Про ті трагічні події дуже багато написано в книгах. Ось до вашої уваги деякі з них.

 

 

Ви можете прочитати ці книги після карантину.

 Клуб превентивного виховання "Пульс"

Створення демократичного суспільства неможливе без високої правової культури громадян і, в першу чергу, дітей, без формування їх активної життєвої позиції. Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних, часто непередбачуваних життєвих ситуаціях, вміння і готовність особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з ними, орієнтуючись на морально-правові норми. Правова культура є невід’ємною складовою поняття"права людини". З метою формування у суспільстві правової культури та правової свідомості, сприяння підвищенню рівня знань та поінформованості громадян щодо прав, гарантованих Конституцією та законами України у різних сферах життя, Президентом України був виданий Указ №361/2017 від 14 листопада 2017 року "Про оголошення в Україні 2018 року Роком реалізації правопросвітницького проекту.

При нашій бібліотеці працює дитячий правовий клуб «Пульс». Метою створення клубу було бажання бібліотекарів  розповісти читачам про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в дітей поважне ставлення до власної особистості та інших.

Позиціонуючи себе як центр правової допомоги дітям та їхнім батькам, бібліотека  здійснює правоосвітню роботу шляхом:

– формування навичок користування наданими правами та свободами;

–задоволення різноманітних потреб у правовій інформації з проблем дитинства;

– створення міцної бази знань у галузі права;

– розвитку критичного мислення, уміння спілкуватися з іншими людьми на

правових засадах;

– формування позитивного ставлення до принципу верховенства та високої

ролі законів у суспільстві;

– формування уміння розмірковувати, спілкуватися, спостерігати,

розв’язувати життєві проблеми з позицій існуючого законодавства;

– прискорення формування у дітей та юнацтва ціннісних, духовно-моральних

орієнтирів, допомоги у набутті життєвого досвіду та зменшення ймовірності прийняття помилкових рішень.

Вирішення цих завдань можливе при використанні різних форм і методів бібліотечної роботи, серед яких  є квест-тести, правові лото, дискусії, юридичні тренінги, аукціони, брейн-ринги, правові діалоги, бесіди-попередження, групові та індивідуальні розбори проблемних ситуацій, творчі конкурси на краще оповідання чи малюнок з правової тематики, віртуальні екскурсії урядовим порталом,аналіз правових ситуацій тощо.

 

 Здоровʹя дорожче за багатство

                                                                                                                                                                                                                                                                 Сучасний  світ  відкриває перед   нами  великі  можливості,  ми поспішаємо жити, не замислюючись над тим, що іноді потрібно зупинитися, потурбуватися про себе, про своє життя, лише здорова людина відчуває себе повноцінною особистістю, і лише    здорова    людина    приносить    користь суспільству. Здоров'я - одна з основних умов щастя людини.

Одне з важливих завдань суспільства – виховати фізично, морально, соціально, духовно здорову людину. Адже стан здоров’я населення України свідчить про існування реальної загрози вимирання нації.

Здоровий спосіб життя передбачає розумне використання свого життєвого потенціалу, а також дотримання науково обґрунтованих рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та інших медичних організацій. За цих умов багатьох причин погіршення стану здоров’я можна уникнути.

 В  бібліотеці можна побачити книжкову виставку на якій презентуються видання, що допомагають зрозуміти, що здоров’я людини залежить не тільки від лікувально-профілактичних заходів медичних закладів, а головним чином – від дбайливого ставлення людини до свого здоров’я, вміння використовувати резервні сили власного організму та природні засоби.

Мобільні телефони так міцно увійшли у наше буденне життя, що багато людей впадають в паніку, коли хоча б на деякий час залишаються без них. Наслідки такої залежності від новітніх засобів зв’язку настільки сильні, що лікарі навіть ввели спеціальне визначення, яке характеризує цю залежність людини від «мобільника», це – номофобія, що буквально означає «страх без мобільного». «Номофобія» – нова психологічна хвороба, яка вражає мільйони користувачів телефонів у всьому світі

                                             

Справжньої чумою нашого століття стала коронавірусна хвороба.

Коронаві́русна хвороба  — інфекційна хвороба, яка вперше виявлена у людини в грудні 2019 року в місті Ухань, Центральний Китай. Хвороба почалася як спалах, що розвинувся у пандемію. Причиною хвороби став коронавірус SARS-CoV-2 (стара назва 2019-nCoV)[18], циркуляція якого в людській популяції була до грудня 2019 року невідомою.

Пандемію цієї хвороби Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визнала надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я та внесла заходи з боротьби проти неї до тимчасових рекомендацій згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 року. Щоб уникнути стигматизації, пов'язаної з географічним регіоном, де виникли перші випадки захворювання, а також з расовою приналежністю чи певною етнічною групою, ВООЗ затвердила зрештою офіційну назву захворювання як «коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)».

Вірус не циркулює у повітрі, а передається від людини до людини

    Вірус не здатний переміщатись на далекі відстані. Він є тільки в крапельках, які людина видихає під час кашлю чи чхання. Відстань – це гарантія безпеки. Це фактор переривання епідемічного ланцюга. Тому заразитись неможливо навіть від інфікованої людини, якщо ви знаходитесь на відстані понад 1,5 м.

Переважає контактний шлях зараження

    Найчастіше вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об'єктів (тварин, м'яса, риби, дверних ручок, поручнів), забруднених виділеннями з дихальним шляхів хворого чи інфікованого.

Чи можна заразитись від тварин?

    Наразі немає офіційних підтверджень, що домашні тварини, наприклад, собаки або коти, можуть бути переносниками нового коронавірусу. Проте після контакту з домашніми тваринами рекомендуємо мити руки водою з милом. Це захистить вас від ризику поширень низки бактерій, якими людина може заразитися від домашніх тварин.

Чи передається вірус через фрукти?

    Фрукти – непридатне середовище для тривалого виживання вірусу. Немає жодних даних про передачу вірусу через фрукти. Нагадуємо, що фрукти необхідно ретельно мити, але це стандартна рекомендація.

Скільки вірус живе на поверхнях? Чим можна вбити вірус?

    Вірус може зберігати життєздатність на поверхнях від 3-х годин до декількох днів. Конкретні терміни залежать від низки умов. Наприклад, тип поверхні, температура і вологість навколишнього середовища. Тому важливо дезінфікувати поверхні, ручки дверей, техніку тощо.

Чи правда, що вірус передається лише літнім людям?

    Заразитись можуть люди будь-якого віку, тому всі мають дотримуватись заходів захисту від вірусу. Літні люди та хворі на хронічні захворювання перебувають в зоні підвищеного ризику.

 

 

 

 Світ як казка

Ми живемо на Землі — всі, великі і малі,

Звірі і пташки повсюди, риби є, кити і люди.

Світ у нас такий, як казка, всім у ньому треба ласка

І тепло, і сонце-світло, щоб життя буяло й квітло.

Людям треба світ любити — всі прийшли, щоб в ньому жити.

Світ — це казка, світ — це диво, і, як в казці, тут красиво …  

    

    Світ казок незвичайний. Виявляється, не тільки люди вміють мандрувати, але й казки. Наприклад, народилася в Україні, а якийсь мандрівник, може, із Польщі чи іншої країни почув її, поїхав додому і там розповів. І поступово казка у чомусь змінюється. І стає вже не тільки українською, але й польською чи іншого народу.

        Казка й далі буде мандрувати світом, якщо вона гарна. Усім людям хочеться послухати щось цікаве, незвичайне, але щоб обов'язково добрі герої перемогли й довго жили-поживали, ніякого лиха не знали.

Під наглядом Капітошки, Бабусі Ягусі, Царівни –жаби та мишеняток Круть і Верть в нашій бібліотеці розташувалась книжкова виставка «Казкова злива», на якій розташовано безліч казок всіх народів світу. Можна прочитати і уявити всі пригоди героїв , в них багато чудових ілюстрацій.  

           

  А є ще й цікавинка – книжки, які вміють  розмовляти.Ці сучасні книги дуже подобаються і дітям , і батькам.  Запрошуємо вас , після карантину, відвідати нашу бібліотеку та вибрати казки, які вам до вподоби.