Депортація: шлях болю
День боротьби за права кримсько-татарського народу та День
пам'яті жертв геноциду кримсько-татарського народу відзначаються щорічно 18
травня. Ця дата приурочена до початку масової депортації кримсько-татарського
народу радянським режимом У 1944 році тисячі кримських татар були насильно
депортовані з рідного Криму, позбавлені дому, права на свою землю та
майбутнього. Ця трагедія назавжди залишила глибокий слід в історії народу та
всієї України.
Депортація кримсько-татарського народу радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання - шлях, який для багатьох став останнім. Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імпГоловна хвиля депортації відбулася 18-20 травня 1944 року. За офіційними даними, було депортовано понад 193 тисячі осіб, серед яких понад 92 тисячі дітей. Дорога до місць спецпоселень тривала тижнями в нелюдських умовах — без належної їжі, води та медичної допомоги. Тисячі людей загинули ще під час примусового переселення. Репресії були спрямовані не лише проти народу, а й проти його культурної спадщини. Після депортації радянська влада ліквідувала кримськотатарські школи, бібліотеки, музеї, редакції газет, культурні установи, знищувала історичні назви населених пунктів, мечеті та кладовища.
До цієї дати в бібліотеці , для членів клубу "Пульс" було проведено хронограф правди під назвою "Депортація: шлях болю". Де відвідувачі узнали що
депортація кримсько-татарського народу радянським
тоталітарним режимом є геноцидом. Здійснювалися умисні вбивства, заподіяння
серйозних тілесних ушкоджень, навмисно створювалися життєві умови направлені на
фізичне знищення кримських татар.Трагічна історія депортації
кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР протягом десятиріч.
Заборонялася мова, культура корінного народу України. Кримські татари були не
просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії,
ідентичності.Та попри десятиліття вигнання та переслідувань, кримськотатарський
народ зберіг свою ідентичність, культуру та право на пам’ять.
Тільки після розпаду СРСР, у
незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду
про злочини проти людяності. Анексія
Криму у лютому 2014 році знову активізувала проблему боротьби кримських татар
за свої права.
Сьогодні, 18 травня, до 82 роковин
депортації кримськотатарського народу з території Кримського півострова
радянським тоталітарним режимом, на площі перед Кропивницькою міською радою і
на будівлі Кіровоградської ОВА теж майоріє прапор кримських татар.
Крим — це Україна, і там
обов’язково будуть високо підняті український та кримськотатарський прапори.
