Сторінками життя Томаса Кобле-легендарної особистості нашого краю.

    Томас Кобле, також Фома Олександрович Кобле(Коблев) 1761 — 13 квітня 1833) — генерал-майор російського імператорського війська, військовий комендант і градоначальник Одеси при імператорі Олександрі I, предводитель дворянства Одеси і Херсонської губернії. Його життя і діяльність тісно пов'язані з Півднем України.

    Кобле народився в Англії, в графстві Девон (Девоншир), і носив ім’я Томаса Коблея. В 11 років хлопчик і його 8-річна сестра Генрієтта залишилися сиротами і виховувалися у британського консула в Ліворно. Потім малолітніх дітей забрала до себе їх старша сестра - місіс Партридж (Partridge), дружина британського посланнця, яка с чоловіком проживала в Італії. Там у Генрієтту Кобле закохався Микола Семенович Мордвинов і після одруження забрав її разом з братом на отримані Російською імперією після чергової російсько-турецької війни 1768—1774 р. та підписання Кючук-Кайнарджійського договору південні землі України.

    У 1783 році Томас вступив на військову службу, отримав російське підданство і став Фомою Олександровичем Кобле, але при цьому до кінця життя не міг позбутися від британського акценту. У 1788 році, 9 листопада, переведений в секунд-майори в Приморський Миколаївський гренадерський полк.

    У царювання Катерини II брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1792 років, спочатку на гребному флоті під Очаковом, під начальством адмірала Мордвинова, а потім у складі Молдавської армії, при переправі через Дністер і Дунай. Був при взятті Бендер і Аккермана, а при штурмі Ізмаїла, під час переправи через Дунай «секунд-майор Кобле, підходячи під ворожими пострілами, уламком, відбитим з гармати у Лансона, поранений в шию, скинутий у воду, і звідти витягнутий і не дивлячись на це все, кинувся на берег перший, де зустрівся з ворогом, які мали намір відбити батарею і з відмінною хоробрістю відбив оного».

   Брав участь у знаменитій перемозі при Мачине. 31 березня 1792 р удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня. «За відмінну хоробрість, надану при взятті приступом фортеці Ізмаїла та за героїчну участь у військових битвах з Османською імперією» Фома Олександрович отримав 12 десятин земель на лівому березі Тилігульського лиману. У 1798 році, у "Атласі Новоросійської губернії", нове поселення в долині балки Малий Царіголец біля Тилігульского лиману позначено як слобода Коблієвка (Анатоліївка).

  В 1793 р переведений прем'єр-майором у Смоленський драгунський полк, де 29 січня 1794 р переведений в підполковники. На початку наступного року перейшов в Сумський легкокінний полк, а 8 квітня 1796 року - в Таврійський кінно-єгерський. 10 січня 1798 переведений в полковники, 8 січня 1799 року - в генерал-майори і 8 червня звільнений у відставку.

   Прийнято знову на службу 27 грудня 1801 року, призначено комендантом в Одесу і шефом Ладозького піхотного полку. Особлива сторінка його біографії - самовіддана боротьба з жахливою чумною епідемією 1811-1812 років, що забрала життя кількох тисяч городян. Саме з ініціативи Т. Кобле було створено «чумне кладовище», відоме як «Чумка».

    У 1816 році він отримав особливу нагороду « Найвища милість за труди з припинення в 1812 р колишньої в Херсонській губернії «зарази» (чуми)» і нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня.

    За участю Кобле було вирішено побудувати в Одесі резиденцію військового коменданта і гауптвахту, закласти перший - дерев'яний - маяк.

    Разом з одеським губернатором - герцогом де Рішельє - командир гарнізону Кобле доклав чимало зусиль, щоб Одеса перетворювалася на найважливіший торговий порт на Чорному морі

    26 вересня 1814 року військовий комендант Т. Кобле став тимчасовим керівником міста, виконував обов'язки градоначальника між правлінням герцога Рішельє і графа Ланжерона. Через хворобу був 8 лютого 1819 звільнений від служби в чині генерал-лейтенанта з мундиром і пенсією.

    В Одесі квадраті вулиць Садова - Торгова – Коблевська – Дворянська був пожалуваний Т.Кобле ще у 1794 році, саме в рік заснування Одеси. Назви ціх вулиць пов’язані з Т.Кобле. В цьому кварталі генерал мав свій сад, який пізніше знищили, а звільнену земельну площу зайняли будинки – звідси вулиця Садова. Вулиця Торгова стала називатися так тому, що тут розташовувалася мережа лавок, що належали Кобле. Т. Кобле був ще і ватажком одеського дворянства, а до цього - предводителем дворянства всієї Херсонської губернії - з'явилася назва вулиці Дворянська.

    Кобле був успішним землевласником. Прагнув впроваджувати в краї нові досягнення в підвищенні родючості землі, застосовувати нові сорти і культури для півдня України. Саме з Т. Кобле пов’язують появу на півдні України томатів, які він вирощував в своєму маєтку.

    До ювілею Томаса Кобле в Рибаківській бібліотеці був проведений історично-пізнавальний екскурс з використанням мультимедійної презентації та переглядом документального фільму під назвою «Легендарне імʹя Томаса Кобле в історії нашого краю»