РІК ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ,ГОЛОД, ГОЛОД... 

 Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ  у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.                                 В Рибаківській бібліотеці-філії до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років організовано книжкову виставку-факт «Трагедія не знищеної волі». На книжковій виставці представлено публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом. Заслуговують уваги такі книги:

«Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення;                            «Свіча пам’яті: Усна історія про геноцид українців у1932-1933роках» Валентини Борисенко;

збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків»;

«І чого ви ще живі? 1933» -популярне видання   /упорядник Тетяна Боряк;

«Чорна тінь Голодного лихоліття: відомості з історії Березанського району» та інші.

 За останні роки з’явились сотні нових видань, які висвітлюють тему лихоліття. Книги, які представлені до вашої уваги, це оголена правда, від якої стає моторошно навіть через багато десятиліть. Їх читання вимагає певного настрою, однак для нас жоден найменший факт цієї трагедії не повинен забутися.

 На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.