СОНЦЕ І СЛОВО ІВАНА ДРАЧА

    Іван Федорович Драч — український поет, перекладач, кінодраматург, громадсько-політичний діяч.  Народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Закінчив середню школу в місті Тетіїв, працював учителем. В 1957 — 1962 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету, згодом працював у редакції письменницької газети "Літературна Україна". Перша збірка поезій "Соняшник" побачила світ 1962p. Згодом з'явилися й інші поетичні книги: "Протуберанці серця" (1965), "Балади буднів" (1967), "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974), "Київське небо" (1976), "Сонячний фенікс" (1978), "Американський зошит" (1980), "Шабля і хустина" (1981), "Теліжинці" (1985), "Храм сонця" (1988).

Художнє слово Івана Драча виклично метафоричне, в своєму потужному семантичному полі воно єднає найглибші шари етногенетичної пам'яті народу з трагічними, часом дисонансними ритмами сучасності. Піднесений космізм і суто побутова "заземленість", художня умовність і різка окресленість реалістичної деталі — такі антиномії іманентно притаманні художньому мисленню поета. Визначним явищем національної літератури стали також поеми "Ніж у сонці" (1961), "Смерть Шевченка" (1962), "Чорнобильська мадонна" (1988).

В останні роки Іван Федорович вів активну громадсько-політичну діяльність. Він був організатором і першим головою Народного Руху України. Йому було присуджено Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

Іван Драч помер 19 червня 2018 року після тривалої хвороби.

    З нагоди ювілею у нашій бібліотеці розгорнуто книжкову викладку «Сонце і слово Івана Драча». В експозиції представлені видання з фонду бібліотеки, що розкривають багатогранну творчість ювіляра. А також пропонуємо переглянути  буктрейлер на один із творів Івана Драча «Лист до калини».