Пам'ять жива

 

    До  Дня визволення України від фашистських загарбників в бібліотеці було проведено відеопрезентацію та годину спілкування: «Пам'ять жива »

    Мета: знайомити учнів з історією вигнання нацистів з України та рідного села Рибаківка; розвивати почуття гордості за свій край; виховувати повагу до ветеранів Другої світо

вої війни та сучасних захисників України.

      Сьогодні, 28 жовтня, особливий день. Багато років тому наша країна Україна і наше рідне село Рибаківка скинули кайдани страшної війни. Цей день називається Днем вигнання нацистських загарбників з України.

      Наша Рибаківка завжди була теплою, сонячною і гостинною. Раніше вона мала давню назву — Аджіяск. Але понад 80 років тому на нашу землю напали вороги — нацисти. Вони принесли із собою страх і заборонили людям жити щасливо.

     Але українці — дуже сильний і мужній народ. Навесні 1944 року наші солдати почали гнати ворога геть з Миколаївщини. Була холодна, дощова весна, дороги розмило багнюкою, але воїни йшли вперед. Наприкінці березня та на початку квітня вони підійшли до нашого Березанського краю. Окупанти тікали так швидко, що залишали свою зброю.

     Завдяки тим героям наша Рибаківка знову стала вільною! Наше море знову стало безпечним, а в селі з часом з'явилися дитячі табори, куди приїздили відпочивати діти з усієї країни.

      У боях за визволення нашого району загинуло понад 200 воїнів. Вони віддали свої життя, щоб ми сьогодні могли ходити до школи. А сьогодні історія повторилася, і вже нові герої — воїни Збройних Сил України — так само мужньо захищають наше море, нашу Миколаївщину і всю Україну від іншого ворога.

     Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх захисників — і тих, хто визволяв Рибаківку тоді, і тих, хто береже наш спокій зараз.

 

 

 

                           Українська наша мова.

 27 жовтня — День української писемності та мови І сьогодні ми знову переконуємося: мова — це не просто засіб спілкування чи набір звуків. Це наш духовний код, простір нашої пам’яті та  міст між поколіннями. 

Саме в цю особливу дату до нашої бібліотеки завітали студенти Університету третього віку,щоб разом зануритися у багатство рідного слова під час бібліохвилинки «Ти вічний обеоіг - чарівна ,рідна мово".

Атмосфера була наповнена енергією,  азартом та справжньою радістю відкриттів рідного слова.

Студенти  продемонстрували неймовірну ерудицію, глибоку знання рідної культури та довели, що українське слово живе, розквітає й надихає нове покоління. 

Завдяки Паєву М.К. присутні узнали багато цікавих фактів про нашу мову та її діалекти.

З його вуст лунали вірші знаних українських поетів та його власні вірші

ІВАН ДРАЧ

     До 90-річчя з Дня народження в бібліотеці створена виставка -ЗНАЙОМСТВО

   Іван Драч — це дивовижний український письменник, якого називали «сонячним поетом». Він не просто писав чудові вірші, а й вигадував сюжети для відомих кінофільмів і навіть допоміг нашій країні стати незалежною. Іван народився на Київщині у звичайній родині. У дитинстві він був дуже допитливим і найбільше любив природу. Його перша та найвідоміша збірка віршів називається «Соняшник». Коли Іван виріс, він став не лише поетом, а й кіносценаристом — людиною, яка пише сюжети для фільмів. За його ідеями зняли легендарні українські кінокартини (наприклад, веселу козацьку історію «Пропала грамота»). Він умів перетворювати народні казки та легенди на справжню кіномагію.

     Іван Драч дуже любив свою Батьківщину і хотів, щоб українська мова та культура процвітали. Коли Україна виборювала свою самостійність, він став першим головою організації «Народний Рух України». Разом із тисячами інших українців він наближав той день, коли наша країна проголосила Незалежність. За його великі справи держава нагородила його найвищим званням — Герой України.

 Головні уроки від Івана Драча :

Будьте творчими: шукайте магію навколо себе — у соняшнику, дереві чи хмаринці.

Любіть свою країну: захищайте та цінуйте рідну мову та культуру.

Розвивайтеся: поет завжди казав, що людина має щодня вчитися чогось нового та ставати кращою.

 

  Віртуальні мандрівники: як четвертокласники досліджували таємниці рідного села Рибаківка онлайн

     Цифрова епоха відкриває неймовірні можливості для освіти! Днями учні 4 класу  здійснили захопливу  онлайн-експедицію «Мій рідний край-земля моя у росах». Не залишаючи бібліотеки, маленькі дослідники вирушили в  подорож стежками рідного краю.

Маршрут, що оживає на екрані

     Сучасні діти обожнюють технології, тому звичайне краєзнавство перетворилося на справжній цифровий квест. Подорож складалася з кількох динамічних зупинок:

Зупинка 1. «Код нашої карти»:

      Мандрівка розпочалася з висоти пташиного польоту. За допомогою супутникових карт учні віртуально «пройшлися» знайомими вулицями, по-новому поглянули на знайомі будівлі та розгадали таємницю походження назви нашого села.

Зупинка 2. «Зелені таємниці»: 

      На цій станції діти занурилися у світ природи рідного краю. Вони вгадували місцевих птахів за аудіозаписами їхнього співу та дізналися, які екологічні таємниці приховує наше море

Зупинка 3. «Машина часу»:

      Четвертокласники перетворилися на детективів часу. Порівнюючи старі ретро-фотографії із сучасними панорамами, вони досліджували, як змінювалися історичні пам'ятки та архітектура нашого села протягом років.

Зупинка 4«Жива історія»: 

    Фінальною точкою стали розповіді про унікальні традиції, ремесла та видатних земляків, якими пишається наше село.

     Ця екскурсія відбулася завдяки допомозі місцевого історика-краєзнавця-Паєва М.К., та  студентки Одесської Юридщичної Академії- Плахтій Вероніки.

 

 Будемо жити, ромале!

     Зберегти пам'ять заради майбутнього: у бібліотеці відбулася година пам'яті «Будемо жити, ромале!», присвячена Міжнародному дню пам'яті жертв геноциду ромів.

     Метою заходу було вшанування пам'яті сотень тисяч ромів, які стали жертвами нацистського терору під час Другої світової війни, а також виховання у сучасної молоді толерантності, поваги до прав людини та міжнаціональної злагоди.

     Під час зустрічі присутні поринули в історичний екскурс, дізнавшись про трагічні сторінки ромської історії, відомі як «Калі Траш» (Чорний жах). Бібліотекар  розповіла про страшну ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в концтаборі Аушвіц-Біркенау, де нацисти знищили майже три тисячі ромів, а також про масові розстріли ромського населення на території України, зокрема у Бабиному Яру.

     Особливо емоційною частиною заходу стала поетично-музична сторінка, під час якої звучали вірші та тужливі ромські мотиви, що передають весь біль та водночас незламну жагу до життя цього вільного народу. Пам'ять усіх безневинно загиблих учасники заходу вшанували хвилиною мовчання та запаленням свічки скорботи.

 

 

День людей поважного віку

 

Учора стіни нашої бібліотеки наповнилися неймовірним теплом, щемливими історіями та щирим сміхом. Ми відзначили День людей похилого віку "Осінь життя-пора чарівна", у найнайзатишнішому форматі — за чашкою чаю та спогадами про молодість. ☕️✨Наші поважні гості принесли з собою не лише чорно-білі світлини для «Дерева пам’яті», а й цілі скарбниці життєвої мудрісті. Разом ми:

Вгадували та співали пісні їхньої юності (співали так, що чула вся вулиця!).

Розглядали ретро-предмети та згадували кумедні історії з минулого.

 Ділилися спогадами про перші побачення, студентські роки та життєві досягнення під час «вільного мікрофона».

 

Дивлячись в очі наших гостей, ми вкотре переконалися: вік — це лише цифра, коли серце залишається молодим, а душа — сповненою світла. дякуємо кожному, хто завітав до нас і поділився частинкою свого життя!

 

                      Героям слава на віки.

     Патріотична виставка «Слава захисникам України, що представлена  в бібліотеці ,має на меті виховання патріотизму, глибокої поваги до сучасних героїв та збереження історичної пам'яті про боротьбу українського народу за незалежність.

 Експозиція присвячена мужності, незламності та героїзму українських воїнів, які щодня виборюють свободу та мирне майбутнє нашої держави. Представлена література та документальні матеріали знайомлять читачів із новітньою історією України, подвигами військовослужбовців, добровольців, медиків та волонтерів. Виставка покликана висловити безмежну вдячність кожному захиснику і захисниці та вшанувати пам'ять тих, хто віддав життя за Україну.

 

 

 

                            Я, ти і моя улюблена книга

В бібліотеці був проведений конкурс фотографій "Я, ти і моя улюблена книга" Участь у ньому взяли читачі різ
ого віку. Переможниця - Ільніцька Кіра.

ТРАГЕДІЯ БАБИНОГО ЯРУ

Сьогодні в бібліотеці була проведена година памяті "Поперед них - страшна безодня ями, позаду них-несамовита лють"

Мета: формування історичної пам’яті, розвиток критичного мислення, аналіз етичних дилем війни, проведення паралелей із сучасністю.

Щороку наприкінці вересня Україна та світ згадують одну з найстрашніших сторінок людської історії — трагедію Бабиного Яру. Колись, ще у XV столітті, це місце отримало свою дещо чудернацьку назву від баби-шинкарки, яка продала тамтешні землі монастирю. Століттями це був просто великий, мальовничий яр на околиці Києва. Там гуляли діти, шуміли дерева. Але восени 1941 року це місце за дві доби перетворилося на символ світової катастрофи, на конвеєр смерті, який історики згодом назвуть «Голокостом від куль». Чи задумувалися ви колись, чому нацисти не збудували в Україні газових камер, як в Освенцимі? Тому що тут вони нищили людей інакше — прямо на очах у міста, у лісах, на околицях, у ярах. І першим експериментальним майданчиком такого страшного масштабу став саме київський Бабин Яр.

Давайте повернемося подумки у 28 вересня 1941 року. По місту розклеюють накази німецькою та українською мовами. Текст такий: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися у понеділок 29 вересня до 8 години ранку на кут Мельникової та Док airlinerівської вулиць. Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг». За невиконання — розстріл.Більшість людей думали, що їх будуть кудись переселяти. Поїздами, на Далекий Схід чи в інші табори. Вони збирали валізи, брали з собою малих дітей, старих батьків. Вони йшли величезними колонами через усе місто. Сусіди проводжали їх, дехто плакав, дехто залишався байдужим. Але замість вокзалу їх чекав тупик. Нацисти створили пропускні пункти. У людей забирали речі, документи, потім змушували роздягатися догола і гнали автоматами до краю обриву. Зараз я назву вам цифру, яку важко осягнути розумом. Лише за два дні — 29 та 30 вересня 1941 року — в Бабиному Яру було розстріляно 33 771 людину. Це були виключно євреї.Спробуйте уявити цю динаміку. Нацисти працювали без упину 48 годин. Це означає, що кожної хвилини, кожної секунди впродовж двох діб обривалися життя 40–45 людей. Кулеметні черги не вщухали. Щоб заглушити крики та благання про допомогу, окупанти вмикали на повну потужність гучну музику, а над яром кружляв літак.

Проте Бабин Яр став братською могилою не лише для євреїв. За два роки окупації Києва там загинуло близько 100 тисяч людей. Нацисти розстріляли там пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова, київських ромів, радянських військовополонених та українських патріотів — членів ОУН, серед яких була видатна поетка Олена Теліга. У цій трагедії завжди було три сторони. І я хочу, щоб ви, як дорослі люди, задумалися над цими трьома ролями:

Перша сторона — Кати. Це не були монстри з фільмів жахів. Розстріли виконували звичайні німецькі чоловіки, члени зондеркоманд. У багатьох із них удома залишалися дружини, діти, вони писали їм ніжні листи, а вдень — методично вбивали немовлят і старих людей. Як звичайна людина стає звіром? Відповідь одна — пропаганда, яка знімає відповідальність і каже, що інша нація — це «недолюди».

Друга сторона — Жертви. Врятуватися з Бабиного Яру вдалося лише 29 людям. Одна з них — акторка лялькового театру Діна Пронічева. Вона згадувала, що впала в яр за секунду до пострілу, прикинулася мертвою. Нацисти ходили по тілах і добивали тих, хто ворушився. На неї наступив чобіт німця, але вона не закричала. Вночі, засипана землею, вона змогла вибратися з могили.

Третя сторона — Сторонні та Рятівники. Більшість киян тоді просто закрили штори. Вони боялися. За переховування єврея нацисти розстрілювали всю українську родину разом із дітьми. Але знаходилися ті, хто ризикував усім. Сьогодні їх називають Праведниками народів світу. Україна посідає одне з перших місць у світі за кількістю таких героїв. Звичайні кияни ховали сусідів у підвалах, шафах, ділилися останнім шматком хліба. Це був вибір залишатися Людиною, коли навколо панує абсолютне зло.

Після війни прийшла інша трагедія — трагедія забуття. Радянська тоталітарна влада десятиліттями намагалася знищити саму пам'ять про Бабин Яр. Чому? Бо радянська ідеологія не могла допустити, щоб євреїв чи ромів виокремлювали як окремих жертв. Всі мали бути просто «радянськими громадянами». Окрім того, СРСР боявся піднімати тему того, скільки людей постраждало через бездіяльність влади на початку війни.

Тому Бабин Яр вирішили... знищити фізично. Його перетворили на сміттєзвалище. Сюди з цегельних заводів почали зливати рідку пульпу — брудну воду з глиною. Владу не хвилювало, що вони заливають брудом кістки тисяч невинно вбитих. Мета була одна — зрівняти яр із землею, побудувати там дороги та парк розваг.

Але історія, яку намагаються стерти, завжди мстить. 13 березня 1961 року сталася Куренівська катастрофа. Дамба, що утримувала цей бруд у Бабиному Яру, прорвалася. Величезна хвиля рідкої глини висотою з чотириповерховий будинок ринула на житловий район Куренівку. Вона зносила будинки, заживо ховала під мулом пасажирів автобусів і трамваїв. Загинули сотні киян.Це дуже страшна, але точна метафора: коли держава намагається замити брудом свою історію та пам'ять про трагедії, цей бруд рано чи пізно прориває греблю і забирає нові життя.Сьогодні ми з вами живемо в часи великої війни. І для нас Бабин Яр — це не просто параграф підручника з історії за 1941 рік.Коли після деокупації Київщини, Харківщини, Херсонщини ми побачили масові поховання в Бучі, Ізюмі, Маріуполі, світ знову згадав термін «Голокост від куль». Методи російських окупантів сьогодні — це точна копія методів нацистів тоді: списки на знищення, розстрільні ями, намагання спалити тіла, заперечення своїх злочинів. Непокаране зло минулого повернулося сьогодні під іншими прапорами. І ще один символічний, жахливий факт: 1 березня 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, російська ракета влучила в київську телевежу. Вона вибухнула прямо на території Меморіалу «Бабин Яр», убивши мирних людей, які просто йшли вулицею повз пам'ятник. Це доказ того, що агресор воює не лише з живими, він воює з пам’яттю.

Урочище Бабин Яр сьогодні — це місце тиші. Там стоїть дивовижний пам'ятник — «Дзеркальне поле». Це металева інсталяція, пробита тисячами куль.

                          Вічна  слава Героям!

      29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Ця дата нерозривно пов’язана з роковинами Іловайської трагедії — однієї з найболючіших сторінок нашої новітньої історії.

      Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, а бої за Іловайськ у серпні того ж року стали однією з найдраматичніших кульмінацій її початкового етапу, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини в Європі. 29 серпня 2014 року агресор підступно розстріляв українські колони під час виходу «зеленим коридором» через соняшникові поля. Саме тому квітка соняшника стала офіційним символом Дня пам’яті.

      Книжкова виставка «Героїв Україна пам'ятає», яка створена в бібліотеці, представляє документальні, художні та науково-аналітичні видання . Вони висвітлюють передумови й перебіг російсько-української війни, героїчну боротьбу та протистояння українського народу і, зберігаючи імена полеглих воїнів, формують національну пам'ять для майбутніх поколінь

      Сьогодні відбулося засідання клубу «Жіноче крило», присвячене Дню пам'яті захисників України. Бібліотекар провела годину слави «Пам'ятаємо загиблих-шануємо живих».

       Метою заходу було вшанування захисників , які загинули захищаючи Батьківщину. Ми згадали полеглих односельчан, розповіли про їхні подвиги. Вшанували пам'ять про них хвилиною мовчання.

 

 

ГЕРОЇВ УКРАЇНА ПАМ ЯТАЄ

      29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

      Україна переживає найбільше випробування у новітній історії. У запеклих боях із російською нечистю свої життя за свободу поклали тисячі військовослужбовців та добровольців.    Серед них і наші односельчани:

Фірсов Олександр,

Стога Микола,

Межейніков Денис , 

Лук'янюк Владислав,

Пантюх Дмитро,

Олійник Віктор,

Луговий Олександр .             

     Заради кожного з нас. Заради нашої спільної перемоги над ворогом.Заради майбутнього.

    В Рибаківській бібліотеці створено виставку "Героїв Україна пам'ятає", де увічнено пам'ять про кожного Рибаківця, який віддав своє життя за наше з вами світле майбутнє.

     Ціна за теперішню свободу є занадто високою. Її виборюємо кров’ю….                          Мусимо зробити все, щоб зберегти та зміцнити пам’ять про полеглих Героїв на покоління вперед. 

     Не маємо права забути тих, завдяки кому сьогодні ми живі. Не маємо права зрадити ідею, час якої настав!

      Згадайте та схиліть голови перед Героями. Вшануйте пам’ять про них.                       

Воїн живе доти, доки його пам’ятають…! 

Пам’ятаємо....Слава Героям!Слава Україні!🇺🇦

                                          Жінка-берегиня роду.

 

У  бібліотеці відбулася народознавча веселка «Жінка – берегиня роду».Захід об'єднав жінок різного віку навколо книг українських письменників, присвячених образу матері, жінки, берегині родини й духовних цінностей українського народу. Під час щирої розмови учасниці ділилися власними думками та життєвими історіями, говорили про роль жінки у збереженні сімейних традицій, вихованні дітей, підтримці близьких і зміцненні єдності громади, що сьогодні набуває особливого значення.

Зворушливим завершенням зустрічі стало читання вірша «Згадалась мама» у виконанні, активного читача бібліотеки та постійноїгоучасника культурних заходів  Олекесандра Новака. Щирі поетичні рядки, сповнені любові, вдячності та світлих спогадів про матір, не залишили байдужим нікого з присутніх.  

 

                       Книги, що відкривають інші світи

     У межах тижня читання сучасної української літератури в нашій  бібліотеці проходить інформаційний день присвячений творчості  відомого українського подружжя письменників- Марини та Сергія Дяченків

   Їхні книги - це захопливий світ фантастики,де дивовижні пригоди поєднуються з глибокими роздумами про людяність,добро і зло,силу вибору та відповідальність за власні вчинки.

   Твори Дяченків цікаві і юним читачам ,і дорослим,адже кожен знаходить в них щось близьке для себе.

Присутні мали змогу ознайомитися з книгами Дяченків , які присутні в фонді та переглянути книги з виставки "Цей дивовижний світ фантастики"Приємного читання.

 

            "Ну що б, здавалося слова..."

#тиждень_читання_сучасної_української_літератури продовжується

Сучасна українська книга - це захопливі детективи, гостросюжетні трилери, чуттєва романтика , глибока філософія та неймовірний фентезійний світ ,в ще це всеохоплююча поезія. Це про нас із вами - про наші відчуття , нашу історію та нашу силу. Українське слово - сильне , стильне та актуальне. Наші користувачі переконались в цьому ,дякуючи місцевому поету Миколі  Паєву .

Із  його уст  лунали сучасні українські вірші, наспівувались пісні, які з радістю підспівували присутні. Зустріч пройшла в теплій дружній атмосфері .

 

"Знайомтесь! Сучасна українська література!"

Тиждень читання продовжується.

В бібліотеці було проведено огляд  книг -"Наші літератори-сучасники" ,українських сучасних авторів: Лис В. Костенко Л. Талан С., Кокотюха А., Капранови Б., Гнатко Д, Ковалишен І. та ін.

 З нами житиме укрсучліт! 📚

Із 20 до 26 липня проходить тиждень Національного  читання сучасної української літератури 2026, який організував Український інститут книги

Сучасна українська література — це голос нашого часу.

Вона говорить про війну й любов, пам'ять і втрати, надію, силу та незламність. Це книги, що допомагають краще зрозуміти себе, країну й людей поруч. Запрошуємо читачів провести цей тиждень разом із нашою бібліотекою .

Согодні на вас чекає виставка літератури "Люби рідне-читай українське"

#тиждень

УКРСУЧЛІТ2026  #тиждень читання2026

 

                                      Нові видання.

     16 липня в бібліотеці була оформлена виставка –огляд нових дитячих видань , під назвою «Завжди було і буде вічно-дитина з книжкою в руці». Ця виставка спрямована  на популяризацію читання серед дітей та ознайомлення батьків із новинками дитячого книжкового ринку.

      Мета: Прищепити любов до читання, презентувати нові надходження, підкреслити цінність друкованої книги у цифрову епоху.

  

День Державності.

     15 липня наша країна відзначає   День української державності. Це свято має на меті звернути увагу суспільства на традиції національного державотворення, які мають понад тисячолітню історію, і вшановує всі його етапи.

     День української державності встановлено Указом Президента від 24 серпня 2021 року. 

     Ця пам’ятна дата акцентує увагу на спадкоємності України від держави Володимира Великого з її столицею в Києві. Саме тому для відзначення Дня державності була обрана дата 15 липня, коли в Україні відзначають також День хрещення України-Руси: введення християнства стало цивілізаційним вибором і зумовило історичний зв’язок українських земель із Європою. Бібліотека долучилася до організації та проведення заходу з нагоди свята. Так, до  Дня Української Державності була проведена година пізнання «Історія та сучасність нашої держави»

     Захід лроводили-біюліотекар та місцевий історик-краєзнавець, активний користувач бібліотеки- Паєв М. К.

 

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ-ЗЕМЛЯ МОЯ У РОСАХ

     Рибаківка– наш рідний дім, неповторна перлина Миколаївського  краю, село славетної історії та прекрасних традицій.

       7 липня користувачам бібліотеки-філії  була представлена краєзнавча книжково-ілюстраційна виставка « Мій рідний край-земля моя у росах ».  Користувачі дізналися про цікаві факти із історії рідного краю, про видатних людей Рибаківки.             Присутні з захопленням переглянули цікаві книги про історію Миколаївщини. А також пподивилися фотоальбоми, створені бібліотекарем з допомогою місцевого історика-краєзнавця – Паєва Миколи                                                               Костянтиновича.

 

День Конституції України

     28 червня – День Конституції України. Цьогоріч це свято особливе, адже ми відзначаємо 30-річчя Основного Закону нашої держави.

Протягом трьох десятиліть Конституція залишається надійною основою розвитку України, фундаментом її державності, гарантом прав і свобод людини.

     До цієї дати в бібліотеці створена тематично-іллюстрована полиця «Конституція-основа державності».

Українці щоденно доводять відданість цінностям, закріпленим в Основному Законі, захищаючи незалежність своєї Держави, підтримуючи один одного та працюючи заради майбутнього.

Нехай сила права, взаємна повага та відповідальність завжди будуть міцною основою нашого суспільства.